Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/256

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

би́ти, блю́, биш, гл. 1) Отрабатывать, отработать. Чи не зорали б ви мені? Я б уже вам відробив. Рудч. Ск. II. 9. Иногда просто взамен работы получить что-либо. Хомина жінка одробила десь курочку і приносе додому. Мнж. 66. Одробить де пшінця або прісця та зварить кулешик. Грин. II. 177. 2) При помощи волшебства уничтожать, уничтожить сделанное, возвращать, вернуть к прежнему состоянию. Я поробив їх вовками, а одробити не зумію. ХС. VII. 455. Хто одробе мою дочку од цього, що їй пороблено, тому дарую половину царства. Грин. II. 252.

Відробля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відроби́тися, блю́ся, бишся, гл. Оканчивать, окончить работу. Було надвечір одробимось, пані куди в гостину піде, — сидимо коло воріт. МВ. II. 36.

Відро́бок, бку, м. Отработок. За гроші не наймає пан поля, а все на відробок. Литин. у.

Відро́дження, ня, с. Возрождение.

Відро́джувати, джую, єш, сов. в. відроди́ти, джу́, диш, гл. Возрождать, возродить. Аж світ мені піднявся вгору! одродили ви мене. МВ. (О. 1862. III. 49).

Відро́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. відроди́тися, джу́ся, дишся, гл. Возрождаться, возродиться.

Відро́док, дка, м. Выродок.

Відрозкошува́ти, шу́ю, єш, гл. Пожить в довольстве, в роскоши. Це вона там одрозкошує. Пирят. у.

Відроста́ння, ня, с. Отрастание. Харьк.

Відроста́ти, та́ю, єш, сов. в. відрости́, ту́, те́ш, гл. Отрастать, отрасти. Як відростала чуприна, то закручували її за вухо. Стор. II. 167.

Відро́сток, тку, м. Отросток. Який корінь, такий і одросток. Ном. № 7139. Ум. Відро́стоньок. Зеленая та дібрівонько, чого в тебе пеньків много, зеленого ані одного, одростонька ні од одного? Грин. III. 468.

Відрочи́ти. См. Відрочувати.

Відруба́ти. См. Відрубувати.

Відру́блювати, люю, єш, гл. = Відрубувати. Стор. I. 151.

Відру́бний, а, е. 1) Отдельный, обособленный. 2) Совершенно отличный, иной. Желех.

Відру́бність, ності, ж. Отдельность.

Відру́бно, нар. Отдельно.

Відру́бок, бка, м. Отрубок.

Відру́бувати, бую, єш, сов. в. відруба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Отрубывать, отрубить. Голову йому відрубав. Рудч. Ск. II. 69. Відрубай кінець, щоб коротша палиця була. 2) Только сов. в. = Відрізувати 2. А вона мені як одрубала, та ще й при дочках. Левиц. I. 140.

Відряджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. відряди́ти, джу́, диш, гл. = Виряджати, вирядити. Поставили йому хату й відрядили і нічого не дали. Чуб. Пошлю послів десятків з п'ять і мушу дари одрядити. Котл. Ен.

Відряджа́тися, джа́юся, єшся, сов. в. відряди́тися, джу́ся, дишся, гл. = Виряджатися, вирядитися. Куди ти убираєшся, куди ти одряджаєшся? Мил. 209.

Відряди́ти, ся. См. Відряджати, ся.

Відрято́вувати, вую, єш, сов. в. відрятува́ти, ту́ю, єш, гл. Спасать, спасти от чего. Одрятуй нас од видимої смерті. Чуб. II. 48.

Відса́джувати, джую, єш, сов. в. відсади́ти, джу́, диш, гл. 1) Отсаживать, отсадить, посадить отдельно. Відсадив його, як кота від сала. Ном. № 3503. 2) О растениях: отсаживать, отсадить, посадить отросток. 3) Только сов. в. Отбить. Відсадив йому печінки.

Відсапа́ти. См. I. Відсапувати.

Відса́патися, паюся, єшся, гл. Перевести дух, отдохнуть. Щоб одсапатись трохи, зайшов він за кущі. Левиц. I. 272.

Відсапну́ти. См. II. Відсапувати.

I. Відса́пувати, пую, єш, сов. в. відсапа́ти, па́ю, єш, гл. Отрабатывать, отработать полотьем. Дайте на подать п'ять карбованців, я вам, пане, з дітьми відсапаю.

II. Відса́пувати, пую, єш, сов. в. відсапну́ти, ну́, не́ш, гл. Переводить, перевести дух. Товстий Хоцінський насилу дихав, одсапував після дороги. Левиц. I. 162. Відсапнув трохи.

Відсахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Отшатнуться от кого, отстраниться. З острахом великим вона од його одсахнулась. МВ. (О. 1862. I. 90). 2) Оставить кого, отшатнуться от кого; отстать, отвязаться от кого. До батька не йду жалітись. Батько не мати, — відсахнувся. Г. Барв. 273. Одсахнувсь жінки й дитинки. Мнж. 187. Коли б