Губа́тий, а, е. 1) Имеющий большие губы, толстогубый, губастый. Чуб. I. 5. Багатая — губатая, а ще к тому пишна, а вбогая — хорошая, як у саду вишня. Чуб. V. 38. 2) Губа́тий віл. Вол с большой мордой. КС. 1898. VII. 46.
Губеня́, ня́ти, ж. Губка (у чоловіка). Ласкательное слово, употребляемое более во мн. ч.: губеня́та. Мале дитя надме губенята. Левиц. I. 43. Ум. Губеня́тка.
Губе́рець, рця, м. Губернский чиновник. Котл. МЧ. 432. Ой до мене губерець підсипавсь. Котл. МЧ. 475.
Губерна́тор, ра, м. 1) Губернатор. Чуб. V. 973. Вийшов до Ївги губернатор з судящими. Кв. П. II. 74. 2) Управляющий имением. Панів-дідичів ніколи й не бачили. Майонтком правили губернатори. О. 1862. II. 58. Ум. Губерна́торчик. Паночку, губернаторчику, голубчику, сьому не правда! Кв. П. II. 73.
Губерна́торський, а, е. Губернаторский. Пішла… до губернаторського дому. Кв. П. II. 72.
Губе́рня, ні, ж. [= Губернія.] 1) Губерния. Чуб. V. 978. 2) Губернский город. Сяя дорога до Києва губерні. Чуб. V. 980.
Губе́рський, а, е [= Губернський.] Губернский. Кого ж ти думаєш діждатись (женихом)? Може пана якого або губерського панича? Котл. НП. 362.
Губи́ти, блю́, биш, гл. 1) Губить, истреблять, уничтожать. Що тіло любить, тоє душу губить. Ном. № 8788. Того в'яжуть, того ріжуть, той сам себе губить. Шевч. 75. Не губи мене з світу. Рудч. Ск. I. 134. 2) Терять. Який раз це ти вже гроші губиш?
Губи́тися, блю́ся, бишся, гл. 1) Погубляться. 2) Теряться. Не губись там од неї, бо город великий. Змиев. у.
Губи́ще, ща, с. Ув. от губа. Замкни моїм ворогам губи і губища. Чуб. I. 95.
Гу́бка, ки, ж. 1) Ум. от губа. Коли гроші кажуть, то всі мусять губки постулювати. Ном. № 1426. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. Чуб. V. 65. 2) Древесный гриб, трутняк. Полт. Polyporus. ЗЮЗО. I. 132. Під пеньком губка. Ном. № 5396. Пережженный трутняк дают собакам, заболевшим водобоязнью. Ном. № 13672. Отсюда пословица об упорном, не обращающем ни на что внимания человеке. Хоч йому губки дай, а він усе своє. Ном. № 2654. Рассердившись, говорят надоедливому просителю: Гу́бки, т. е. дам тобі́ гу́бки. Ном. № 13672. 3) Трут. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. II. 202. Нема ні кресала, ні губки. Грин. I. 219. 4) В основе для полотна, находящейся еще на сновальнице: то количество ниток, которое протянуто между двумя вертикальными сторонами в одном месте — от колышка до колышка. Употребляется как мера полотна: Одинадцять губок полотна було. НВолын. у. Цілу губку я уткала. Черниг. у. 5) «Полотнище шерстяной ткани, составляющее одну половину запаски, которая сшивается из двух губок». Вас. 171. 6) — водяна́. Раст. Spongia fluviatilis. L. ЗЮЗО. I. 137.
Губокопи́лка, ки, общ. Тот, который часто гу́би копи́лить, т. е. сердится или важничает. Константиногр. у.
Гу́бонька, ки, ж. Ум. от губа.
Гу́бочка, ки, ж. Ум. от губа.
Губрі́й, рія́, м. = Губань. Конотоп. у. Губрієм прозвано його за те, що був вельми багатий і добре губатий. Г. Барв. 448. Ув. Губрія́ка. Аф. 370.
Гу́бці, бець, ж. мн. Губки. Мандзейко, душейко, дай же ми губці. Гол. II. 484.
Губ'я́ка, ки, ж. = Губка 2. Радом. у.
Гуглюва́тий, а, е. Покрытый шишками. Новомоск. у. (Залюбов.). Гуглювата деревина. Киев. у. Гу́гля, лі, ж. 1) Род верхней мужской и женской одежды из белого сукна у гуцулов. Форма гуглі: мешок, распоротый по одной стороне, надетый на плечи и связанный на шее шерстяным шнурком или медною цепью; сшитый конец гуглі служит вместо башлыка. Гол. Од. 69. 2) = Гуля. Як ударив, так гугля й набігла йому. Новомоск. у. Ум. Гу́голька.
Гугна́вець, вця, м. Гнусливый человек. Желех.
Гугна́вий, а, е = Гугнявий. Угор.
Гу́гнати, наю, єш, гл. = Гугнявіти. Угор.
Гугни́вий, а, е = Гугнявий. А Кирило Тур… гугнивим голосом: хіба ж тобі не страшно вмирати? К. ЧР. 395.
Гугни́во, нар. = Гугняво.
