№ 868. А Потоцький ще гірш сміється: аж ніжками дриґа та регочеться. Стор. I. 192. І старому собаці дриґають жили. Ном. № 8695. Тепер вони сплять з перепою, не дриґне ні один ногою. Котл. Ен.
Дри́ґа́тися, ґа́юся, єшся, гл. Делать судорожные движения, содрогаться. Зарізав барана, — і не дриґався. НВолын. у.
Дри́ґез, зу, м. Изгарь табачная, остающаяся в трубке и которую потом кладут себе за нижнюю губу.
Дри́ґну́ти. См. Дри́ґати.
Дриґону́ти, ну́, не́ш, гл. То же, что и дри́ґну́ти, но обозначает движение более сильное. «Бісові груші! пробубонить: які спілі і над самісінькою головою висять, а ні одна ж то не впаде у рот!» І щоб то дриґонуть ногою та штовхнуть об цівку, то і посипались би. Стор. I. 63.
Дриґу́лька, ки, ж. Фигура, сделанная ногами, как бы в танце. Задере голову (півень)… і витупцьовує-витупцьовує дриґульками! Ніби й справді танцює. Сим.
*Дрижаки́, дрижа́ння, дрижа́ти = Дріжаки́, дріжа́ння, дріжа́ти.
Дрижене́ць, нця́, м. = Драглі́ 2. Вх. Зн. 16.
Дрижени́на, ни, ж. = Дрижене́ць. Желех.
Дрижифі́ст, фоста́, м. Пт. горихвостка, Phoenicurus. Вх. Зн. 16.
Дриз, за и зу, м. Хворост. Нема́ ні дри́за, зу. Нет ни прутика. Мнж. 179. Нет ничего. Мнж. 162. Дри́за да́ти. Побежать, убежать. Як дав дриза, дак так тілько п'ятами залопотів. Макс.
Дризну́ти, ну́, не́ш, гл. Побежать, удрать. Злякавсь Хома… та кинувши москаля (що вів на мотузці), як дризне, так тілько й бачили Хому. Рудч. Ск. II. 176.
*Дрик, ку, м. 1) Gastrus equi. 2) = Ґедз. Желех.
*Дрикота́ти, ко́чу, ко́чеш, гл. Грызть, теребить. Сусли хліб дрикочуть. Под. Юрк.
Дриль, ля, м. Инструмент для сверления.
Дрилюва́ти, лю́ю, єш, гл. 1) Сверлить дриле́м. 2) Очищать крыжовник, смородину и т. п. от косточек. *Желех.
Дри́ля, лі, ж. Дырка, просверленная дриле́м.
Дри́мба, би, ж. 1) Пружинный музыкальный инструмент из железа: его во время игры держат в зубах, производя звук ударами пальца. *Варганчик. 2) Неряха. 3) Женщина легкого поведения. *4) Дылда.
Дри́мба́ти, ба́ю, єш, гл. Танцовать, подплясывать. Найду собі цимбали, щоб ніженьки дримбали. Чуб. V. 1155.
Дри́ндати, даю, єш, гл. О лошади: бежать рысью. Вх. Уг. 237.
Дри́ндом, нар. Рысью. Дриндом іде кінь. Вх. Уг. 237.
Дри́пи, пів, м. мн. и дри́п'я, п'я, с. Тряпье. Ти б своє дрип'я узяв, нехай не валяється отут.
Дриску́ля, лі, ж. = Дрислі́вка 2. Желех.
Дрисли́вий, а, е. Часто страдающий поносом.
Дрисли́виці, виць, ж. мн. = Дри́сля. На твого сина плаксивиці, дрисливиці… і вся нечистота, а на мою дочку чистота, красота зо всіх сторон. Чуб. I. 118.
Дрислі́вка, ки, ж. 1) Дыня, имеющая много жидкости в средине и вообще мягкая. 2) Слива скороспелка. Аф. 394.
Дри́сля, лі, ж. 1) Понос. Закр. 2) Раст. См. Пші́нка. Лебед. у.
Дри́слявка, ки, ж. = Дрислі́вка 2. Желех.
Дрисля́чий, а, е. Относящийся к поносу.
Дрисня́, ні́, ж. = Дри́сля.
Дриста́ти, щу́, щеш, гл. Страдать поносом.
Дристоко́з, зу, м. Раст. Crocus reticulatus. ЗЮЗО. I. 120.
Дристу́н, на́, м. 1) Страдающий поносом. 2) Раст. Polygonum lapalifolium. Шух. I. 22. Ум. Дристуне́ць, дристу́нчик.
Дристу́ха, хи, ж. 1) Страдающая поносом. 2) Разжиженный слой земли, встречающийся при копании, напр., колодца на большой глубине. 3) = Дрислі́вка 1.
Дрись! меж., выражающее звук при испражнении поносом.
