Головна сторінка

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!

Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Календар

3 травня

1469 — народився Нікколо Макіавеллі, політичний діяч, мислитель, поет і драматург
1616 — помер Вільям Шекспір, англійський драматург, поет
1845 — помер Томас Гуд, англійський поет
1873 — помер Степан Руданський, український поет
1924 — помер Микола Міхновський, український політичний і громадський діяч, адвокат, публіцист
1980 — помер Євген Дроб'язко, український перекладач

Вибрана проза

Володар. (Нью-Йорк, 1976) Нікколо Мак'явеллі
… Ті, що лиш при помочі фортуни з звичайних громадян стають володарями, осягають це з малими труднощами, але вдержуються з великими. На свому шляху не натрапляють на ніякі перепони, бо вони летять, мов на крилах. Та всі ці турботи зявляються пізніше, коли вже там усадовилися. Це ті володарі, що дістали державу або при помочі гроша, або з ласки того, що цю державу їм дає. Таке сталося багатьом у Греції у містах Йонії і Гелєспонту, де Дарій, для своєї безпеки і слави, посадив своїх володарів. Таке було і з тими цісарями, що з звичайних людей, через здеморалізованих вояків, доходили до влади. Ці володарі звичайно опираються на волі і щасті тих, що зробили їх великими, а ті обі речі є найнестійніші і найхимерніші. Ці володарі не вміють і не можуть утриматися на тому щаблі: не вміють, бо хто не є людиною великого розуму і прикмет, той не потрапить командувати; не можуть, бо не мають військових сил, які були б їм віддані і вірні. Врешті, держави що творяться зненацька, як усі інші речі природи, які родяться і швидко ростуть, не можуть мати таких звязків і коріння, щоб їх не змів перший буревій. Отож ті, — як сказано, — що зненацька стали володарями, не мають стільки сприту, щоб уміти затримати те, що їм фортуна дала, ані щоб створити згодом ті підстави, які інші мали вже передтим, поки стали володарями.

читати далі…

Вибрана поезія

Степан Руданський

Співомовки. (Львів, 1921)

Треба всюди приятеля.

(Баба в церкві).

Прийшла в церкву стара баба,
Свічок накупила,
Де була яка ікона,
Всюди поліпила.
Іще пара остаєть ся,
Де їх приліпити?..
— Ага! каже, пошукаю
Святого Микити!

Найшла баба і Микиту —
Святий чорта ціпить!..
Баба їдну йому ставить,
Другу чорту ліпить…
Видять люде й розважають,
Щоб там не ліпила:
„Що ти, бабо, кажуть, робиш?
Та-ж то вража сила!..“

Але баба обернулась:
— Не судіте, люде!
Ніхто того не відає,
Де по смерти буде…
Чи у небі, чи у пеклі
Скажуть вікувати;
Треба всюди, добрі люде,
Приятеля мати.

18. IV. 1858