Золотий лев (Опільський)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Золотий лев (1941
Юліан Опільський
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Для робіт з подібними назвами, дивіться Золотий лев
Видання: Краків: Українське видавництво, 1941.
Обкладинка
 
ЮЛІЯН ОПІЛЬСЬКИЙ
 
ЗОЛОТИЙ ЛЕВ


ІСТОРИЧНЕ ОПОВІДАННЯ
З ЧАСIВ КОРОЛЯ ДАНИЛА


ДРУГЕ ВИДАННЯ
 

КРАКІВ

1941


УКРАЇНСЬКЕ  ВИДАВНИЦТВO

 

Накладом »Українського Видавництва«, Краків, Райхсштрассе 34/II
Друк: »Нова Друкарня Денникова« п. н. упр. Краків, Ожешкової 7.

Verlag: „Ukrainischer Verlag” G.m.b.H. Krakau, Reichsstrasse 34/II
Druck: Neue Zeitungsdruckerei, Tr. Verw. Krakau, Orzeszkowag, 7

 

ВСТУП

Всуперіч загально принятій гадці, напад татарів у першій половині тринадцятого століття не був безпосередньою причиною запустіння українських земель. Татари змагали до поширення своєї займанщини, бажали отже українські землі влучити у склад своєї держави. Тим то вони не пустошили й не вилюднювали краю, а тільки нищили те, чого не потребували самі. Вони бажали мати з зайнятих земель, постійні бариші-доходи, а як відомо, із запустілих сіл та піль нема ніякого доходу. Зате зовсім не треба було татарам міст, ані міської культури, а державний устрій був їм невигідний. Вони руйнували отже в першу чергу городи та викорінювали дружинний лад, убивали князів, бояр, палили боярські селища, а залишали в живих мужика-чорнороба, який обовязувався платити їм данину. Тільки там, де татарам не вдалося знищити дружинного ладу, виступали вони з цілою жорстокістю й варварством та залишали за собою лише землю й воду.

Так то виступають татари в тринадцятому столітті, як верховна, панівна кляса в цілій східній Україні. Українська державність заціліла тільки на Заході, у галицько-волинській державі. Подніпровя стає „улусом” Бату-хана й його наслідників.

Це тоді появляються на сході галицько-волинського князівства „татарські люди”, і король Данило ходить на них війною кілька разів. Хто ж це такий ті татарські люди?

Татарські люди — це були громади, що самовільно виповідали послух боярам і князеві, а піддавалися татарам, бо під татарами було їм легше жити та працювати. Дружинний лад обтяжував надмірно мужика безнастанними поборами, особливо при частих змінах власників та князів. До цього долучувалася ще й нелюдська система кредиту, що всяку сплату грошевих зобовязань робила неможливою й обертала хлібороба в „закупа”, тобто в живий застав для вірителя. Свобідне селянство щезає швидко, а безнадійне становище кидає зневірених в обійми ворога. Мужик, який піддавався татарам був звільнений від довгів, від залежности від княжих збирачів та наставників-тивунів, від поборів на церкву й дружину. Татарські висланці, „баскаки”, були йому куди вигідніші, а опіка могутнього хана, давала йому кращу забезпеку, ніж свої князі.

Проте такі прояви розкладу на окраїнах не довели до розкладу державности внутрі й це є найкращий доказ, що свідомість племінної спільноти була в народі сильніша від родинного еґоїзму: загал волів завжди своїх князів, ніж чужих посіпаків, а відступство являлося вже тоді зрадою Бога й держави.

Наше оповідання має на меті дати картину побуту в тринадцятому віці. В цьому й стійність історичної белетристики, що вона вяже віддалені від нас часи з теперішніми вічним, незмінним загально-людським підкладом. Через це ілюструє вона минувшину, помагає нераз визнатися у безладді сучасности і дає поуку на майбутнє.

ЗМІСТ:
                                                                                                                                                                                                                                                                                                 
ст.
 
Вступ
.        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .
5
I.
.        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .
9
II.
.        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .
16
III.
.        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .
27
IV.
.        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .
36
V.
.        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .
44
VI.
.        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .
53
VII.
.        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .
63
VIII.
.        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .        .
74
 


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Польщі.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Польщі і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Польщі
  • Термін дії авторських прав на цей твір у Польщі закінчився до 1 січня 2008 року, оскільки авторське право у Польщі закінчується 70 років після смерті автора.
  • Автор помер у 1937 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє на протязі життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.