Золотий лев (Опільський)
| Золотий лев Краків: Українське видавництво, 1941 |
|
 |
Накладом »Українського Видавництва«, Краків, Райхсштрассе 34/II
Друк: »Нова Друкарня Денникова« п. н. упр. Краків, Ожешкової 7.
Verlag: „Ukrainischer Verlag” G.m.b.H. Krakau, Reichsstrasse 34/II
Druck: Neue Zeitungsdruckerei, Tr. Verw. Krakau, Orzeszkowag, 7
Всуперіч загально принятій гадці, напад татарів у першій половині тринадцятого століття не був безпосередньою причиною запустіння українських земель. Татари змагали до поширення своєї займанщини, бажали отже українські землі влучити у склад своєї держави. Тим то вони не пустошили й не вилюднювали краю, а тільки нищили те, чого не потребували самі. Вони бажали мати з зайнятих земель, постійні бариші-доходи, а як відомо, із запустілих сіл та піль нема ніякого доходу. Зате зовсім не треба було татарам міст, ані міської культури, а державний устрій був їм невигідний. Вони руйнували отже в першу чергу городи та викорінювали дружинний лад, убивали князів, бояр, палили боярські селища, а залишали в живих мужика-чорнороба, який обовязувався платити їм данину. Тільки там, де татарам не вдалося знищити дружинного ладу, виступали вони з цілою жорстокістю й варварством та залишали за собою лише землю й воду.
Так то виступають татари в тринадцятому столітті, як верховна, панівна кляса в цілій східній Україні. Українська державність заціліла тільки на Заході, у галицько-волинській державі. Подніпровя стає „улусом” Бату-хана й його наслідників.Це тоді появляються на сході галицько-волинського князівства „татарські люди”, і король Данило ходить на них війною кілька разів. Хто ж це такий ті татарські люди?
Татарські люди — це були громади, що самовільно виповідали послух боярам і князеві, а піддавалися татарам, бо під татарами було їм легше жити та працювати. Дружинний лад обтяжував надмірно мужика безнастанними поборами, особливо при частих змінах власників та князів. До цього долучувалася ще й нелюдська система кредиту, що всяку сплату грошевих зобовязань робила неможливою й обертала хлібороба в „закупа”, тобто в живий застав для вірителя. Свобідне селянство щезає швидко, а безнадійне становище кидає зневірених в обійми ворога. Мужик, який піддавався татарам був звільнений від довгів, від залежности від княжих збирачів та наставників-тивунів, від поборів на церкву й дружину. Татарські висланці, „баскаки”, були йому куди вигідніші, а опіка могутнього хана, давала йому кращу забезпеку, ніж свої князі.
Проте такі прояви розкладу на окраїнах не довели до розкладу державности внутрі й це є найкращий доказ, що свідомість племінної спільноти була в народі сильніша від родинного еґоїзму: загал волів завжди своїх князів, ніж чужих посіпаків, а відступство являлося вже тоді зрадою Бога й держави.
Наше оповідання має на меті дати картину побуту в тринадцятому віці. В цьому й стійність історичної белетристики, що вона вяже віддалені від нас часи з теперішніми вічним, незмінним загально-людським підкладом. Через це ілюструє вона минувшину, помагає нераз визнатися у безладді сучасности і дає поуку на майбутнє.
ст.
Вступ |
5 |
| I. | 9 |
| II. | 16 |
| III. | 27 |
| IV. | 36 |
| V. | 44 |
| VI. | 53 |
| VII. | 63 |
| VIII. | 74 |
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Польщі.
|