Книга пісень (1892)/Багато з забутого часу…
| ◀ Філістери гарно вбрані… | Книга пісень Лірічні співанки Багато з забутого часу… пер.: Леся Українка |
Хлопець кохає дівчину… ▶ |
|
38.
Багато з забутого часу
Картин з домови́ни встає, —
Я згадую, як близько те́бе
Життє я прова́див своє.
Блукав цілу нічку у мріях
По ву́лицях я самотни́й,
Зглядалися люде на мене,
Що я був мовча́зний, смутни́й.
В ночі було краще, — безлюдні
Всі вулиці в місті були́;
Я тілько, та тінь моя власна
Мовча́зно по вулиці йшли.
По бруку так швидко ступа́в я,
І крок мій навколо лунав,
А місяць на ме́не зза хмари
Поважно з гори поглядав.
Ставав я край до́му твоёго,
Дививсь у віконце твоє,
Так пильно дивився у гору,
І серденько рвалось моє.
Я знаю, що ти виглядала
Часте́нько на мене з вікна,
А я, ввесь промі́нням облитий,
Стояв мов колонна сумна́.
Л. У.