Книга пісень (1892)/Багато з забутого часу…

Книга пісень
Гейнріх Гейне
Лірічні співанки
Багато з забутого часу…
пер.: Леся Українка

• Інші версії цієї роботи див. Багато з забутого часу…

Львів: Товариство ім. Шевченка, 1892

38.

Багато з забутого часу
Картин з домови́ни встає, —
Я згадую, як близько те́бе
Життє я прова́див своє.

Блукав цілу нічку у мріях
По ву́лицях я самотни́й,
Зглядалися люде на мене,
Що я був мовча́зний, смутни́й.

В ночі було краще, — безлюдні
Всі вулиці в місті були́;
Я тілько, та тінь моя власна
Мовча́зно по вулиці йшли.

По бруку так швидко ступа́в я,
І крок мій навколо лунав,
А місяць на ме́не зза хмари
Поважно з гори поглядав.

Ставав я край до́му твоёго,
Дививсь у віконце твоє,
Так пильно дивився у гору,
І серденько рвалось моє.

Я знаю, що ти виглядала
Часте́нько на мене з вікна,
А я, ввесь промі́нням облитий,
Стояв мов колонна сумна́.

Л. У.