Книга пісень (1892)/Пора вже мені добрий розум вернуть…
 |
|
 | ||
| Як допомогти й отримати допомогу під час війни |
| ◀ Не дивуйте мені люде… | Книга пісень Поворіт до дому Пора вже мені добрий розум вернуть… пер.: Леся Українка |
Серце! доля ще не вмерла… ▶ |
|
46.
Пора вже мені добрий розум вернуть,
Дурниці свої забувати,
Мені вже обридло актёром тим буть,
З тобою комедію грати.
Малёвані дивно куліси я мав,
У стілі зовсім романтичнім,
Мій лицарський плащ ясно злотом блищав,
І був я в настрою величнім.
Хоч я схаменувся тепера зовсім,
Дурну тую гру покидаю,
А все почуваюсь нещасним таким,
Мов досі комедію граю.
Ой леле! жартуючи, я росказав
Найщирші свої почування.
Я з смертю в грудя́х гладіатора грав,
Що смерть удає для втішання.
Л. У.