Користувач:Leh Palych

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку


17 січня

  • 1835 — народився Ксенофонт Климкович, український письменник, поет, перекладач, журналіст
  • 1901 — народився Григорій Епік, український письменник, перекладач, публіцист
  • 1982 — помер Варлам Шаламов, прозаїк, поет


  • 69 122 статей
  • 129 109 сторінок

  • Простір "Сторінка:" 46694
Без тексту:   8742
Невичитані:   2900
Проблемні:   669
Вичитані:   21 408
Перевірені:   12 975
 
8742 2900 669 21 408 12 975

  • Простір "Індекс:" 1779
Без OCR:   97
До розділення:   404
До вичитки:   887
Вичитані:   175
Перевірені:   216
 
97 404 887 175 216




З чужого поля. (Київ, 1985)

Mikhail Illarionovich Mikhailov.jpg
Павло Грабовський. З чужого поля (1895).djvu
***

Дружно, міцно всіх вас, браття,
Я б до лона притулив
І надії, і прокляття
З вами разом поділив.

Так женуть лихі катюги
З гурту братнього мене
В хмурий край снігів та хуги,
В підземелля кам'яне.

Най назустріч тьма та холод,
Най тяжкий рудник, — і там
Найсвятішу віру в молодь
Збережу на глум катам.

У гнітючій млі загнання
Непохитно світла жду,
А в душі одно бажання,
Як молитву, покладу:

«Будь наверсі сила ваша,
Стрінь в бою побіда вас
І минуй гіркоти чаша,
Що труїла стільки нас!»


 

На всіх прилюдних політичних процесах, підсудні „каялися“ й обкидали себе болотом. А тих, що „каятися“ не хотіли, правдивих борців — безіменних героїв, — розстрілювали тихо, без всякого суду.

Щоби з'ясувати собі підстави й причини цього, треба знати дещо з таємниць будинків, на яких висять невинного змісту шильди: „Ґосударственноє Політіческоє Управленіє“. Щоби добути частину тих таємниць — треба часом ускочити в могилу і щасливо вискочити з неї.

Маючи за плечима чотири роки підпільної боротьби з московсько-большевицькою владою на Україні (із них вісім місяців, з наказу своєї організації, — в аґентурному апараті ҐПУ), два смертних присуди і разом дев'яносто сім з половиною місяців арештів ҐПУ та большевицьких тюрем, — я дозволю собі піднести крайчик занавіси, якою густо закриті тайни червоної „охранки“.

Роблю це не з тією ціллю, щоби виправдовувати психічне заломання того чи іншого представника українських визвольних змагань. Занадто добре відомо мені, скільки шкоди приносили оті всі „покаяння“… Але ніхто не сміє сумніватися, чи щирими, мовляв, були заміри Єфремова, Гермайзе й др.?

Те, що читач далі прочитає — це не є повість. Це кілька фактів та фактичних подій. Це те, — що я бачив на власні очі і чув на власні вуха. Що оповідав мені сам Хмара, попавши до моєї камери, що оповідали особи, які з ним сиділи та ті, що були з ним засуджені.
 
Horlis-Horsky Yuriy.jpg
Горліс-Горський Ю. Отаман Хмара (1934).pdf


Додавання індексу[ред.]