Мамаїзм ІV

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нова корекція курсу[ред.]

До лав творців деструктивного міфу влилися нові сили. Журналіст Савік Шустер здійснив восени 2007 — навесні 2008 року телепроект «Великі українці». Метою проекту було встановити, хто для українців є найвидатнішими з поміж них. Для здійснення проекту була використана технологія телешоу. За результатами опитування була оприлюднена перша сотня Великих.

Паралельно з цим проектом науковці з Київського міжнародного інституту соціології [1] провели дослідження громадської думки. Питання було те саме: хто є Великим українцем? Дослідники встановлювали десятку постатей, перевагу яким надали опитані.

Порівняння першої десятки, що встановлена в телепроекті, з десяткою, що отримана при науковому дослідженні, показало значне розходження в результатах. В першу десятку, яку оприлюднили організатори телешоу, увійшло лише п’ять постатей, які присутні і в результатах наукового дослідження: Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький, Леся Українка, Микола Амосов та Іван Франко. [2]

Розходження телевізійного результату з науковим на 50% може свідчити про те, що Шустер і його команда сфальсифікували результат. Фальсифікацію дозволяє технологія опитування, яку використав Шустер.

Припущення про фальсифікацію підтверджує[3] шеф-редактор проекту Вахтанг Кіпіані:

«...в країні є сотні тисяч людей, для яких саме Бандера є втіленням свободи та боротьби. Я запевняю, що він і переміг фактично: до початку масових вкидань Бандера більш як на 150 тисяч голосів обганяв того ж Ярослава Мудрого... За Ярослава Мудрого проголосували 60 тис. за місяць і біля 550 тис. за один день!».

Оскільки є авторитетне свідчення фальсифікації в телепроекті, то правомірно поставити під сумнів весь перелік імен, що оприлюднений Шустеровою командою. На цьому розмову про телепроект можна було б закінчити. Але він спровокував наукове дослідження, яке показало досить цікавий результат.

В Опитуванні, яке провели науковці інституту соціології, шість постатей з десяти встановлених ними, раніше визнані державою як Великі українці. Це: Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький, Леся Українка, Іван Франко, Іван Мазепа і Михайло Грушевський. Визнання державою здійснене зображеннями цих постатей на банкнотах української валюти.

В той же час, три визнані державою постаті: Володимир Великий, Ярослав Мудрий і Григорій Сковорода не увійшли до десяти Великих, яких встановили науковці. Причина, мабуть, в тому, що київські князі зображені на банкнотах найнижчих номіналів. В свідомості користувачів валюти це може асоціюватись з низькою значимістю зображених постатей. А Сковорода зображений на банкноті номіналом в 500 гривень, яка більшості населення в той час була не доступна. Можливо, була й інша причина, з якої опитані не погодилися з державою у її визнанні Сковороди. Банкноти номіналом від 1 гривні до 100 гривень введені в обіг 2 вересня 1996 року. Банкнота номіналом в 200 гривень введена 22 серпня 2001 року. А банкнота номіналом в 500 гривень введена 15 вересня 2006 року [4]. То був час, коли, в наслідок перманентного творення помаранчевої коаліції в парламенті, Україна без малого не лишилась без уряду. Тож, мабуть, розчарування в помаранчевих вождях відвернуло народ від визнаного владою кумира. А, може, й раніше постать Сковороди не була культовою для українців. Оскільки маємо науковий результат, а разом з ним увійшов в обіг результат телепроекту, то на порівнянні результатів можемо побачити зусилля команди Шустера скорегувати українську героїку. Це тим паче цікаво, бо держава й понині ухиляється від визнання національно-визвольної боротьби українців в ХХ столітті. Та й героїка всього минулого тисячоліття досі перебуває під тиском постколоніальної ідеології. Пригляньмося до сотні Великих, яку оприлюднила команда Шустера.

Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко і Олександр Довженко розмістилися поряд з Володимиром Леніним. Компанія цікава, але ж телепроект визначав Великих українців! Навіть, якщо Шустер має за українця всякого громадянина України, незалежно від етнічного походження, то і в такому разі постать Леніна в списку Великих українців є, щонайменше, провокативною.

Знову виникла турецька султанша. Її записали в першу сотню Великих українців, хоч розрекламоване піклування Роксолани про Батьківщину й досі не підтверджене[5]. Та й українське походження цієї «Великої» й досі не доведене. Вона була мешканкою Рогатина. Але в українських містах траплялись і позашлюбні доньки польських вельмож.

Лідер маргінальної партії, правонаступник збанкрутілих політиків і невгамовний українофоб Петро Симоненко вмостився на 79-му місці. А князя, який розширив територію Київської Русі, знищив ворогів своєї держави, і тим забезпечив успішне правління своїм нащадкам, Святослава опустили на 98-е місце.

Список рясніє співаками й олімпійськими чемпіонами, а для героїв УПА, окрім Романа Шухевича, місця не знайшлося. Протестів скромності з боку возвеличених Шустером «діячів культури і спорту» не було.

А яку державу чи фортецю заснували брати Клички? Чи чому Шустер підняв їх на 82 сходинки над засновником фортеці на Малій Хортиці Байдою Вишневецьким? Козак Байда віддав свої статки і життя на захист краю і віри. Щось подібне про видатних боксерів відоме?

Про тренера футбольної команди Лобановського, якого Шустер поставив врівень з провідником ОУН Степаном Бандерою і вище командувача УПА Романа Шухевича, говорити не стану. Очевидно, що велич постатей не співставна ні в моральному, ні в героїчному плані.

Телепроект Шустера підтвердив, що переведення духовного життя народу в космополітичне річище відбувається організовано і цілеспрямовано. Це відповідає політиці глобалізації, бо робить українську націю еластичною в маніпулюванні її свідомості. Дегероїзація української історії принципом має моральний нігілізм, в першу чергу щодо таких чеснот як відданість і жертовність. Тепер героєм стає не той, хто жертвує задля краю і віри, а той, хто отримує більші гонорари.



Джерела[ред.]

  1. [1]
  2. Високий Замок 30.04.2008 №79(3728)
  3. [2]
  4. [3]
  5. [4]