Мамаїзм VІ
Секта сонячного стрільця[ред.]
Міф про Козака Мамая, що створений Ільченком з допомогою Рильського, не дав бажаних наслідків. Націоналісти не зникли. І, схоже на те, що існуватимуть довго. Тож за міфотворчу справу взявся Савік Шустер.
Маючи потужні фінансові ресурси і моральну гнучкість київської інтелігенції, він відкрито, широким фронтом повів наступ на національну героїку українців. На його проект запрацював не тільки телеканал, Інтернет та кіноіндустрія. На службу до нього найнялася влада. «Адвокатами» його фальшивок стали депутати Верховної Ради України на чолі з першим Президентом Кравчуком.
А в той самий час напівзакрито, в сектантських умовах нову версію міфу про Козака Мамая розробляє Інститут метафізичних досліджень «Перехід-IY». Його директор Ігор Каганець оприлюднив концептуальну статтю «Козак Мамай у пошуках Грааля»[1]. Починається вона так:
«Пригляньмось уважніше до традиційного образу козака Мамая. Він сидить під деревом у позі напівлотос — подібно як Будда, тобто Пробуджений».
Повіривши в свою версію спорідненості Мамая з Буддою, автор надає йому титул Сонячного Стрільця. Пригляньмося уважніше й ми до пози Мамая. А щоб нас не назвали заочниками, то пригляньмося й до зображення Будди. Перше, що помітимо? Те, що Будда, на відміну від Мамая, сидить в позі Лотоса[2].
Друга відмінність — Будда не має ні кобзи, ні чарки, ні штофа. Тобто, він тверезий. На його обличчі немає ні журби, ні веселості, ні горя, ні радості. Він — над людськими почуттями. Він — в Нірвані. А от про зображення Мамая наведу думку фахівця[3]:
««Козак Мамай» — глибоко настроєва картина, в якій щільно переплелись смуток і радість, відчай і завзяття, веселий дотеп і гіркий усміх».
Поза Мамая у Нірвану не веде. В сукупності з почуттями, що світяться на його обличчі, кобзою в руках та штофом і чаркою на передньому плані картини, вона символізує похмілля зранку.
В інтерпретації Каганця Мамай задуманий як ідеал будівничого незвичайної держави[4]. Епілогом до статті є така інструкція [5]:
«Щоб побудувати державу щасливих людей, її треба творити весело».
Коли і як безпритульний, безвідповідальний і сумнівної професії Мамай став Сонячним Стрільцем?
Про дату перекваліфікації Мамая стаття нічого не говорить. Згадані предмети на картині. Серед них автор статті знаходить рушницю, і тлумачить її як символ стрілецької професії. Але рушниця не може символізувати професію козака. Визначальним атрибутом козака є шабля, яка символізує не стрільця, а січовика — того, хто січе голови.
Цитую без купюр обґрунтування Каганцем сонячно-стрілецької професії Козака Мамая [6]:
«Важливим атрибутом козака Мамая є митра — коштовний головний убір, що його зазвичай носять єпископи та інші високі духовні особи. Митра в Мамая прикрашена пір’ям, що додатково вказує на зв’язок з небесними силами. Поряд — золота чаша, призначена для ритуального споживання вина. В арійській традиції вино символізує натхнення Святого Духа, який дає людині душевну гармонію, «веселіє серця». Мамай грає на кобзі, на його обличчі спокій, очі дивляться у вічність. За спиною Мамая встромлений у землю спис, до якого прив’язаний кінь — символ Сонця. Сукупність переліченої символіки вказує на те, що Мамай — духовна особа, носій сонячної традиції, знавець Сили (друїд, характерник). Водночас він є воїном — на це прямо вказують спис, шабля, рушниця. В одній особі гармонійно поєднані святий і лицар, священик і воїн. Мамай — це Яр-тур, святий сонячний воїн, арійський стрілець, що перебуває в пошуках Грааля».
Еклектика символів — християнська митра з язичницьким пір’ям на голові буддиста — не може бути свідченням духовної особи, бо такій особі властива ортодоксія. А еклектика може свідчити про злодійську професію героя: що вкрав —те й носить. Можна припустити, що буддист шукав Грааль, хоч картини «Козак Мамай» жодним чином не натякають на цю справу. Але якщо він і шукав, то як злодій, бо релігійна спонука християнина для буддиста чужа. Міг і єпископ пити вино, грати на кобзі й веселитися, — мало що може статися з людиною. Але звідки видно, що в штофі саме вино, а не смердючий самогон?
Властивий для Каганця метод заочного судження дозволив йому віднайти в історії українців таку традицію[7]:
«Згідно зі Звичаєм, українці все намагалися робити весело, граючись — і обробляти землю, і плекати дітей, і будувати хати, і воювати... Яскравим прикладом є звичаєва українська толока, коли за один день всією громадою будували хату для нової сім’ї. Це було суцільне свято праці з піснями, музиками, застіллям і веселими танцями».
Якось незручно в наш інформаційний час нагадувати, що, навіть толокою, збудувати хату з традиційних матеріалів за один день неможливо. Спочатку треба було поставити стіни. А якщо працю переривати танцями і застіллями, то чи встигне толока накрити хату до зими? Що ж до веселощів на війні, то хотілося б почути від знавця української звичаєвості: де було веселіше: під Крутами чи під Берестечком?
Веселі традиції українців, яких винайшов Каганець, є співзвучні химерному уособленню українського характеру Мамаєм, якого сотворив Ільченко. В романі[8] Мамай — «вояка і гультяй, жартун і філософ, бандурист і співак, бабій і заразом монах». Відмінність полягає не тільки в містичному призначенні Каганцевого героя, а і в ринковому підтексті веселощів. Чому автор Сонячного Стрільця прославляє вино, захоплюється застіллям, під час якого українці пили неочищений самогон, а в Інструкції «Як стати арієм» він застерігає від пива? [9]:
«Навіть пляшка цього пійла вбиває на певний час волю і здатність до творчості».
Може, слабоалкогольні напої протипоказані аріям тому, що від них не стаєш хронічно веселим?
Наших аріїв недруги українців звинувачують в нацизмі. Даремно стараються! Наші арії ні над ким панувати не збираються. Досить поглянути на їхнє божество — Сонячного Стрільця, щоб побачити невиліковну імпотенцію духу. Арії Каганця люблять воювати, але тільки щоб було весело, а таке буває лише в кіно та у хлопчаків. Чому ж вони декларують намір витворити «всесвітню арійську державу»? Це зрозуміло з теорії нового сонячного народу. Для них все, що вони роблять, є Гра[10], тобто, несправжнє.
Провідна ідея Каганцевого міфу своїми витоками має картину «Козак Мамай» і філософію Григорія Сковороди. Химерний роман Ільченка він не згадує, хоч спорідненість образів головних героїв помітна. А про мандрівного філософа в «Інструкції з внутрішнього Переходу» [11] говорить:
«...закликаючи людину до божественного саморозкриття, український брахман Григорій Сковорода дає нам три генеральні дороговкази: 1) пізнавай себе, вдосконалюйся, вчися тому, до чого маєш здібності; 2) займайся тією професією, що відповідає твоїй природі; 3) дружи з тими, до яких є народжений».
Каганець таким чином інтерпретує п.2) настанов свого брахмана [12]:
«...виконання роботи з любові до неї є ознакою ангельською, а робота тільки задля потреби в їжі та одягу — ознакою диявольською... будь-яка суспільно корисна діяльність є престижною і священною...».
Ось так міф Каганця осучаснив тисячолітній культ аскетизму для українців. Або працюй, щоб забезпечити себе й сім’ю, і тоді ти будеш поза законом, бо носиш диявольську ознаку. Або обкрадай себе і своїх дітей та працюй на паразитну еліту. Тоді твоя праця в очах Каганця буде престижною і священною. А щоб українець не переймався небажаними питаннями, він має бути хронічно веселим.
Якщо ж українець не хоче і «суспільно корисно» працювати, тоді, за прикладом Мамая, хай бере шаблюку, а якщо немає, то ножа, і виходить на широку дорогу. Хай волочиться по світу без сім’ї і без притулку. Хай веселиться безупинно, бо роботи з любові не існує. Всяка робота виникає з необхідності.
Творення Каганцем міфу про Сонячного Стрільця є відходом назад від його ж теорії «Золотої стежки у ІІІ тисячоліття»[13]. Тоді він пророкував українцям місію нації —брахмана. Його теорія ґрунтувалась на вченні про кастовий устрій суспільства, згідно з яким каста брахманів — то є «жерці, духовна еліта».
Сонячний Стрілець, за покликанням, є воїн. Намір Каганцевих аріїв створити «всесвітню арійську державу» — то є прерогатива кшатріїв, як касти «воїнів, державних адміністраторів».
А от настанови виконувати роботу з любов’ю до неї, в усі часи «брахмани» адресували касті шудрів, тим, що «не мають власної ініціативи...тому особливо потребують зовнішнього втручання».
Чому Каганець змінив місію нації, і, навіть, має намір українців замінити «сонячним народом»? Сталося, мабуть, тому, що українці його розчарували. Виявились не такими, як він їх схарактеризував[14].
«...звертає увагу в цілому властива українцям погорда до гроша, до калькуляції, до крамарювання...».
Ні, українці не виявили погорди до грошей. Мільйонами кинулись по зарубіжжю наймитувати.
І з погордою до крамарювання не склалося. Торгують по чорному: хто — тілом, а хто — совістю.
Та й погорда до калькуляції не властива українцям. Щоправда, вони рахують здебільшого не прибутки, а втрати.
- Мамаїзм І — Корекція ідеологічного курсу
- Мамаїзм ІІ — Герой міфу
- Мамаїзм ІІІ — Ідеологія картини
- Мамаїзм ІV — Нова корекція курсу
- Мамаїзм V — Предтеча
- Мамаїзм VІ — Секта сонячного стрільця
Визначальним атрибутом козака є шабля, яка символізує не стрільця, а січовика — того, хто січе голови. що за брєд?живе на січі вся стаття перекручна ==Джерела==
- ↑ [1]
- ↑ [2]
- ↑ Олеся Держко. Козацькому роду нема переводу, або ж Історія козака Мамая. // Україна, 1990, № 38
- ↑ Стань засновником Третього Гетьманату [3]
- ↑ [4]
- ↑ [5]
- ↑ [6]
- ↑ Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і чужа молодиця. — Київ: Видавництво «Дніпро», 1967. — С. 57
- ↑ [7]
- ↑ Грааль 2010 [8]
- ↑ [9]
- ↑ [10]
- ↑ Український час. —Львів, 1995. — число 1(11)
- ↑ Там же.
 | Ця робота є суцільним текстом, будь ласка за можливістю з'єднайте її з Індексом. |