Біблія (Огієнко)/Новий Заповіт/Послання св. апостола Павла до филип'ян

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Біблія, Новий Заповіт , переклад — Іван Огієнко
Послання св. апостола Павла до филип'ян
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Послання св. апостола Павла до
филип'ян
Привіт филип'я́нам

1 Павло й Тимофі́й, раби Христа Ісуса, до всіх святих у Христі Ісусі, що знаходяться в Фили́пах,[1] з єпи́скопами та диякона́ми:

 2 благода́ть вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа́!

Щоб ваша любов примножа́лась ще більше!

 3 Дякую Богові своєму при кожній згадці про вас,

 4 і за́вжди в усякій молитві своїй за всіх вас чиню́ я молитву з ра́дощами, —

 5 за участь вашу в Єва́нгелії від першого дня аж дотепе́р.

 6 Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре ді́ло, виконає його аж до дня Христа Ісуса.

 7 Бо то справедливо мені ду́мати це про всіх вас, бо я маю вас у серці, а ви всі в кайда́нах моїх, і в обороні, і в утве́рдженні Єва́нгелії — спільники мої в благодаті.

 8 Бо Бог мені свідок, що тужу́ я за вами всіма́ в сердечній любові Христа Ісуса.

 9 І молюсь я про те, щоб ваша любов примножа́лась ще більше та більше в пізна́нні й усякім дослі́дженні,

 10 щоб ви досліджували те, що краще, щоб чисті та ці́лі були Христового дня,

 11 напо́внені плодів праведности через Ісуса Христа, на славу та на хвалу Божу.

Життя — то Христос, а смерть — то надба́ння

 12 Бажаю ж я, браття, щоб ві́дали ви, що те, що сталось мені, вийшло більше на успіх Єва́нгелії,

 13 бо в усій прето́рії[2] та всім іншим стали відо́мі кайда́ни мої за Христа.

 14 А багато братів у Господі через кайда́ни мої посміліли та ще більше відва́жилися Слово Боже звіщати безстрашно.

 15 Одні, правда, і через за́здрощі та колотне́чу, другі ж із доброї волі Христа проповідують;

 16 а інші з любови, зна́ючи, що я поставлений на оборону Єва́нгелії;

 17 а інші через пі́дступ звіщають Христа нещиро, ду́маючи, що додаду́ть тягару́ до кайда́нів моїх.

 18 Але що ж? У всякому разі, чи облудно, чи щиро, Христос проповідується, а тим я радію та й бу́ду радіти.

 19 Бо знаю, що це бу́де мені на спасі́ння через вашу молитву й допомогу Духа Ісуса Христа,

 20 через чека́ння й надію мою, що я ні в чо́му не бу́ду посоро́млений, але ці́лою сміли́вістю, як за́вжди, так і тепер Христос буде звели́чений у тілі моїм, чи то життям, чи то смертю.

 21 Бо для мене життя — то Христос, а смерть — то надба́ння.

 22 А коли життя в тілі — то для мене плід ді́ла, то не знаю, що́ вибрати.

 23 Тягнуть мене одне й друге, хоч маю я бажа́ння померти та бути з Христом, бо це значно ліпше.

 24 А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас.

 25 І оце знаю певно, що зали́шусь я, і пробува́тиму з вами всіма́ вам на ко́ристь та на ра́дощі в вірі,

 26 щоб ваша хвала́ через мене примно́жилася в Христі Ісусі, коли зно́ву прийду́ я до вас.

 27 Тільки живіть згідно з Христовою Єва́нгелією, щоб, — чи прийду́ я й побачу вас, чи й не бувши — почув я про вас, що ви стоїте́ в однім дусі, бо́рючись однодушно за віру єва́нгельську,

 28 і ні в чо́му не боячи́ся противників; це їм доказ загибелі, вам же спасі́ння. А це від Бога!

 29 Бо вчинено вам за Христа доброді́йство, — не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього,

 30 маючи таку саму боротьбу́, яку ви бачили в мені, а тепер чуєте про мене.

Ісус Христос — то Господь

2 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,

 2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

 3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.

 4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

 5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!

 6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,

 7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,

 8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.

 9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,

 10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,

 11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!

Будьте бездоганні та щирі

 12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.

 13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.

 14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву,

 15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

 16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.

 17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.

 18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!

Тимофій та Епафродит

 19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

 20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.

 21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.

 22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.

 23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.

 24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.

 25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,

 26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.

 27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

 28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.

 29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

 30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.

Життя наше на небі

3 Зрештою, браття мої, радійте у Господі! Писати вам те саме не прикро мені, а для вас це навча́льне.

 2 Стережіться собак, — стережіться працівникі́в лихих, стережіться обрі́зання!

 3 Бо обрі́зання — то ми, що слу́жимо Богові духом, а хвалимося Христом Ісусом, і не кладемо надії на тіло,

 4 хоч і я міг би мати надію на тіло. Як хто інший на тіло надіятись ду́має, то тим більше я, —

 5 обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом.

 6 Через горли́вість я був переслідував Церкву, бувши невинний, щодо праведности в Законі.

 7 Але те, що́ для мене було́ за надба́ння, те ради Христа я за втрату вважав.

 8 Тож усе я вважаю за втрату ради переважного позна́ння Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всьо́го, і вважаю все за сміття́, щоб придбати Христа,

 9 щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Зако́ну, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою,

 10 щоб пізнати Його й силу Його воскресіння, та участь у му́ках Його, уподо́блюючись Його смерті,

 11 аби досягнути я́кось воскресіння з мертвих.

 12 Не тому́, що я вже досягнув, або вже вдоскона́лився, але пра́гну, чи не досягну́ я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене.

 13 Браття, я себе не вважаю, що я досягну́в. Та тільки, забуваючи те, що поза́ду, і спішачи́ до того, що попе́реду,

 14 я женусь до мети за нагородою високого по́клику Божого в Христі Ісусі.

 15 Тож усі, хто досконалий, ду́маймо це; коли ж ду́маєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це.

 16 Та до чо́го дійшли ми, поступаймо в тім самім далі.

 17 Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, хто пово́диться так, як маєте ви за взір нас.

 18 Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю́ навіть пла́чучи, пово́дяться, як вороги хреста Христового.

 19 Їхній кінець — то загибіль, шлу́нок — їхній бог, а слава — в їхньому соромі... Вони ду́мають тільки про зе́мне!

 20 Життя ж наше на небі, звідки ждемо́ й Спаси́теля, Господа Ісуса Христа,

 21 Який перемінить тіло нашого пони́ження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі.

Тіштеся в Господі завсіди

4 Отож, мої браття улю́блені, за якими так сильно тужу́, моя радосте й ві́нче, — так у Господі стійте, улю́блені!

 2 Благаю Ево́дію, благаю й Синти́хію — ду́мати однаково в Господі.

 3 Так, благаю й тебе, това́ришу вірний, допомагай тим, хто в боротьбі за Єва́нгелію помагали мені та Кли́ментові й іншим моїм співробі́тникам, яких іме́ння записані в Книзі Життя.

 4 Радійте в Господі за́всіди, і зно́ву кажу́: раді́йте!

 5 Ваша ла́гідність хай буде відо́ма всім лю́дям. Господь близько!

 6 Ні про що не турбуйтесь, а в усьо́му нехай виявля́ються Богові ваші бажа́ння молитвою й проха́нням з подякою.

 7 І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки́ у Христі Ісусі.

 8 Наоста́нку, браття, що́ тільки правдиве, що́ тільки чесне, що тільки праведне, що́ тільки чисте, що тільки любе, що́ тільки гі́дне хвали́, коли яка чесно́та, коли яка похвала́, — ду́майте про це!

 9 Чого ви від мене й навчилися, і прийняли́, і чули та бачили, — робіть те ! І Бог миру буде з вами!

Я привчився до всього

 10 Я ве́льми потішився в Господі, що справді ви вже нови́х сил набули́ піклува́тись про мене; ви й давніш піклува́лись, та ча́су сприя́тливого ви не мали.

 11 Не за нестатком кажу́, бо навчився я бути задово́леним із то́го, що маю.

 12 Умію я й бути в упоко́ренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всьо́го й у всім: насища́тися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі.

 13 Я все мо́жу в Тім, Хто мене підкріпляє, — в Ісусі Христі.

 14 Тож ви добре зробили, що участь узяли́ в моїм горі.

 15 І знаєте й ви, филип'я́ни, що на поча́тку благові́стя, коли я з Македонії вийшов, не прилучилась була́ жо́дна Церква до справи дава́ння й прийма́ння для мене, самі тільки ви,

 16 що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солу́ня.

 17 Кажу́ це не тому́, щоб шукав я дава́ння, — я шукаю плоду, що примно́жується на річ вашу.

 18 Та все я одержав, і маю достаток. Маю повно, прийнявши від Епафроди́та, що́ ви послали, як па́хощі запашні́, жертву приємну, Богові вгодну.

 19 А мій Бог нехай ви́повнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі.

 20 А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків. Амі́нь.

Закінчення

 21 Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас браття, присутні зо мною.

 22 Вітають вас усі святі, а найбільше ті, хто з ке́саревого дому.

 23 Благода́ть Господа Ісуса Христа зо всіма́ вами! Амі́нь.

  1. Місто Филипи знаходиться в Македонії, на кордоні з Тракією.
  2. Цебто в преторіянській римській сторожі.