Перейти до вмісту

Ромео та Джульєта/Пояснення

Матеріал з Вікіджерел
Ромео та Джульєта
Уіллїям Шекспір
пер.: П. А. Кулїша

Пояснення (Др. Ів. Франко)
• Цей текст написаний желехівкою. Львів: Українсько-Руська видавнича спілка, 1901
 
ПОЯСНЕНННЯ.
 
 

1) Сей прольоґ (у Шекспіра Chorus) пропущено в першім повнім виданю Шекспірових творів з р. 1623, хоча давнїйші виданя нашої траґедії мають його. Се дало підставу до припущеня, що сей „Прольоґ“, як також „Хор“ при кінцї першого акту, дороблені не Шекспіровою рукою.

2) В оріґіналї „bite my thumbs“ — вложити палець до рота.

3) В Шекспіровім жерелї не згадано нїчого про сю бучу серед міста анї про те, що князь особисто розіймає її; сказано тілько, що князь не можучи втихомирити ворожнечі обох домів, видав тверду загрозу на всїх, хто нарушить спокій.

4) В Шекспіровім жерелї нема тут згадки про Бенволїя. Для характеристики Ромеового настрою в початку драми покористував ся Шекспір загальною характеристикою Ромеового любовного зітханя до Розалїнди, про що в жерелах говорить ся досить широко.

5) У Італїянцїв Джульєта має 18 лїт, у безпосереднїм Шекспіровім жерелї 16.

6) Попутник, в оріґіналї plantain-leaf, у нас вірнїйше-б сказати: живокість, зїлє, з якого варять масть уживану до сцїлюваня зломаних костей.

7) У Шекспірових жерелах про Парісові зальоти говорить ся аж геть пізнїйше.

8) Шекспір натякає на несмачні прольоґи, виголошувані в тодїшнїх театрах актором перебраним за Купідона. Зрештою в його жерелї в тім місцї також богато говорить ся про Купідона, хоча, розумієть ся, в иньшім звязку.

9) Маба, в анґл. Mab (читай Меб), валїйське слово, значить дитя. Шекспір перший увів сю постать, узяту з кельтських народнїх вірувань, у лїтературу. На його препишну характеристику Меби мав деякий вплив твір сучасного йому поета Наша „Terrors of the night“ (нічні страхи), виданий 1593 р.

10) Сей мотив, що Ромеа пізнали в Капулєтів на балю, що старий Капулєт велїв не займати його і що за се Тибальт був лютий на Ромеа та шукав потім зачіпки з ним, розвинув у перве Люіджі да Порто, а за ним і инші пізнїйші Шекспірові попередники.

11) В Шекспіровім жерелї при першій стрічі Ромео і Джульєта обмінюють ся лише кількома чемними фразами і в присутности Меркуція стискають собі руки.

12) І в Шекспіровім жерелї Ромео тілько по забаві довідуєть ся, хто була та панна, що зробила на нього таке сильне вражінє. Так само й Джульєта посилає мамку на розвіди.

13) Натяк на народню баляду про африканського царя Кофетуа, що закохавши ся в жебрацькій доньцї Пенельофонї не хотїв женити ся з жадною царівною анї королївною, а тілько з нею; ставши царицею недавня жебрачка від разу затьмила всїх вельможних пань і панянок не тілько своєю красою, але також розумом і благородним поводженєм. Ся баляда, записана з народнїх уст аж у XVIII в. епископом Персі і надрукована в його „Ancient Reliques“ т. I. кн. 2, ч. 4, послужила в наших часах чеському поетови Заєрови темою до одної з кращих його прозових поем.

14) І сей мотив знайшов Шекспір у свойому жерелї, тілько що там патер дає палкому коханкови ще 24 годин до намислу, а Шекспір скоротив і сей реченець.

15) Натяк на народнє віруванє, що мандраґора, чародїйське зїлє з коренем подібним до людської постатї, коли її о півночі викопувати з землї, видає крик чи стогін, від якого чоловік божеволїє.

16) В оріґіналї ся реплїка виглядає зовсїм инакше: Ay, by my troth, the case may by amended, по нашому: Еге, чесне слово, сю справу треба-б було направити  —  се значить: слїд би було зробити так, щоб справа стояла лїпше, не так лихо, як стоїть ось тут.

17) Своїм звичаєм замісь анґлїйської піснї, якої перший куплєт співає у Шекспіра пяненький Петро, Кулїш поклав тут і далї дві строфи української піснї, зовсїм не відповідної до ситуациї. Подаю тут переклад анґлїйського куплєта, запозиченого Шекспіром із піснї Роберта Едварда „In Commendation of music“, яка в ту пору мусїла бути досить популярною:

Коли жура кістлява
Кіхтями в серце впєсь,
І туга мов та лява
Твій дух придавить весь,
Тодї музики срібний звук
Тебе ратує від тих злюк.

18) Сю гру слів додав Кулїш із власного дотепу, не зрозумівши гаразд тексту, в якому сказано по просту: „О, прошу вас, вибачайте, ви співак“ — значить, не музика, а через те й питанє про „срібний звук“ музики до нього не стосуєть ся.

19) У Шекспіра тут лише два остатнї рядки висше поданого куплєта:

Тодї музики срібний звук
Тебе ратує від тих злюк.

20) В свойому жерелї знайшов Шекспір відомість, що в Італїї жаден Францїсканець не сьмів по містї ходити сам, але завсїгди в товаристві другого монаха.