Ромео та Джульєта/Прольоґ

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ромео та Джульєта
Уіллїям Шекспір
пер.: П. А. Кулїша

Прольоґ
• Цей текст написаний желехівкою. Львів: Українсько-Руська видавнича спілка, 1901
ПРОЛЬОҐ[1].

Дві сїм'ї поважні у гарній Веронї,
Де ми поміщаєм свою дивовижу,
Заївшись за давнї й недавнї досади,
Сусїдською кровю поплямили руки.

Утроби планетні ненавидцїв лютих
На сьвіт появили закохану пару,
І вийшла з кохання крівава руїна,
І зникла в руїнї запекла ненависть.

Страшенні пригоди палкого кохання,
Сусїдської злоби та ворогування,
Що тілько смерть дїток могла погасити,
Нам треба в недовгій частинї змістити.
Хто пильно на сцену зволить поглядати,
Недомовки будем граннєм доповняти.

 

 

——————

  1. Сей прольоґ (у Шекспіра Chorus) пропущено в першім повнім виданю Шекспірових творів з р. 1623, хоча давнїйші виданя нашої траґедії мають його. Се дало підставу до припущеня, що сей „Прольоґ“, як також „Хор“ при кінцї першого акту, дороблені не Шекспіровою рукою.