Словарь української мови (1924)/сукало

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сукало
Берлін: Українське слово, 1924

Су́кало, ла, с. Снарядъ для наматыванія нитокъ на шпульку ткацкаго станка: состоитъ изъ кружа́ла — деревяннаго кружка, вращающагося на желѣзномъ стержнѣ, называемомъ шпе́ник, на который надѣвается цівка (шпулька), лучо́к (лукъ) веревочной своей тетивой охватываетъ двойной петлей стержень, — двигая лучок, приводятъ во вращательное движеніе стержень. Вас. 167. То-же, что и ремісни́к, шпулєр.