пада́є. Не слѣдуетъ, не приходится, неприлично. Рудч. Ск. I. 124. Мені не випадає так казать. Волын. г. б) Значитъ, слѣдовательно, выходитъ. Випада, ви усі три були дурні, а вона розумна. Грин. II. 275. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Грин. II. 276.
Випадко́вий, а, е. Случайный. Щирість у нас річ випадкова, що якось несамохіть виявляється. Г. Барв. 378.
Ви́падок, дку, м. Случай. Пішло́ на ви́падок. Пошло на бѣду. Ном. № 1768. Ви́падком ви́пасти. а) Случиться. Випадком випало дуже добре. Рк. Левиц. б) Пойти прахомъ. А щоб йому випадком випало. Ном. № 3681. Як беруть з нас гроші (дурно), так випадком і випадуть. Ном. № 13477. Ви́падком. Случайно.
Ви́палити. См. Випалювати.
Випа́лювання, ня, с. Выжиганіе.
Випа́лювати, люю, єш, сов. в. ви́палити, лю, лиш, гл. 1) Выжигать, выжечь. А винограду нащо стілько випалив? Рудч. Ск. I. 94. 2) Стрѣлять, выстрѣлить, выпалить, дать залпъ. Випалив, і лях схилився набік. Стор. М. Пр. 131.
Випаля́ти, ля́ю, єш, гл. = Випалювати.
Ви́парити, ся. См. Випарювати, ся.
Випаро́вувати, вую, єш, гл. Испаряться. Вода у болоті раз-у-раз випаровує. Дещо.
Ви́парубок, бка, м. Подростокъ. Мнж. 177.
Випа́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́парити, рю, риш, гл. 1) Выпаривать, выпарить. 2) Только сов. в. Высѣчь. Випарили різками. Шевч. 299.
Випа́рюватися, рююся, єшся, сов. в. ви́паритися, рюся, ришся, гл. Выпариваться, выпариться.
Ви́пас, су, м. Пастбище, подножный кормъ. Випаси добрі.
Випаса́ти, са́ю, єш, сов. в. ви́пасти, су, сеш, гл. 1) Выпасать, выпасти. 2) Пасть, напасть. Пішли вівці в полонинку писаною колією: а хто вас йметь випасати, як я ся оженю? Імуть они ся сами пасти, сами випасати. Лукаш. 145.
Ви́паскудити, джу, диш, гл. Изгадить, загадить.
Ви́паскудитися, джуся, дишся, гл. Изгадиться, загадиться.
Ви́пасти. См. Випадати и випасати.
Випа́сувати, сую, єш, гл. = Випасати. Лемішка випасував товар на степах до різниць. Левиц. I. 239.
Ви́патрати, раю, єш, гл. Испачкать.
Ви́пахатися, хаюся, єшся, гл. Выдыхаться, очиститься отъ запаха. Се вже трохи хата випахалась, а то так смерділа димом.
Ви́пекти, ся. См. Випікати, ся.
Ви́пелешити, шу, шиш, гл. Искоренить, уничтожить все. Вх. Уг. 230.
Випереджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. ви́передити, джу, диш, гл. Опережать, опередить, обгонять, обогнать. Ну, тепер, — каже чорт, — хто кого випереде, того буде пані. Рудч. Ск. I. 68.
Ви́перти, ся. См. Випірати, ся.
Ви́пестити, щу, стиш, гл. Взлелѣять, выхолить. Випестили її, викохали хорошу й чепурну. МВ. I. 35.
Ви́пестувати, тую, єш, гл. = Випестити. К. ЧР. 218.
Ви́печатати, таю, єш, гл. Отпечатать.
Випива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́пити, п'ю, єш, гл. 1) Выпивать, выпить. Випивай до дна, щоб велика росла. Ном. № 11551. Горе — море: пий його, не вип'єш. Ном. № 2235. Він ви́пивши, він тро́хи ви́пивши. Онъ подъ хмелькомъ. Ви́пити по́вну, не малу́, т. е. ви́пити по́вну ча́рку го́ря, ли́ха. Узнать много горя. Він же з мене і кров виссе.... Не даром його жінка така замліла та занепала. Випила, видно, не малу, добра душа, на своєму віку. Мир. Пов. II. 53. 2) Выѣдать, выѣсть. Жук хліб випиває. Константиногр. у. — о́чі. Выклевывать, выклевать глаза. Яструби з орлами випивали очі. О. 1862. I. 109.
Ви́пиляти. См. Випилювати.
Випи́лювати, люю, єш, сов. в. ви́пиляти, ляю, єш, гл. Выпиливать, выпилить.
Випина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́пнути и ви́п'ясти, пну, неш, гл. 1) Выставлять, выставить впередъ, выпячивать, выпятить. 2) Выпучивать, выпучить. Кобза як не випинав баньки.... однак не розгледів. Стор. М. Пр. 52. Вип'яв очі — неначе ті баньки. Ном. № 6597.
Випина́тися, на́юся, єшся, сов. в. ви́пнутися и ви́п'ястися, пнуся, нешся, гл. 1) Выпяливаться, выпялиться, выпячиваться, выпятиться, выставляться, выставиться впередъ. Його живіт страшенно випнувся, як здоровий гарбуз. Левиц. I. 172.
Ви́пис, су, м. 1) Выпись, выписка, извлеченіе изъ рукописи. 2) Написаніе. 3) Исключеніе изъ списка.
Ви́писати, ся. См. Виписувати, ся.
