души́ти, шу́, шиш, гл. Отдавливать, отдавить. Віддушувати сир.
Віддюба́рити, рю, риш, гл. Отколотить, сильно побить. О. 1862. II. 58.
Віддя́ка, ки, ж. Благодарность; отплата; возмездіе. Ум. Віддя́чка.
Віддя́кувати, кую, єш, віддя́чити, чу, чиш, гл. 1) Отблагодарить. Ном. № 12068. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяне, віддячим! Стор. МПр. 51.
Віддя́куватися, куюся, єшся, віддя́читися, чуся, чишся, гл. = Віддякуватися, віддячитися. Грин. I. 114. Я не зможу тобі віддячитися. Федьк.
Віддя́чка, ки, ж. Ум. отъ віддя́ка.
Віддя́чливий, а, е. Старающійся отблагодарить чѣмъ-либо. Він такий оддячливий був. Черниг. у.
Віде́й, нар. = Відай.
Віде́льга, ги, ж. = Відлига. Вх. Зн. 7.
Віде́речко, віде́рко, ка, с. Ум. отъ відро́.
Відерко́вый, а, е. Ведерный.
Віде́рник, ка, м. 1) Дѣлающій ведра. 2) Горшокъ, чугунъ вмѣстимостью въ 1 ведро. Купила собі горщик-відерник.
Віде́рце, ця, с. Ум. отъ відро́.
Від'є́мний, а, е. О зернѣ: легковѣсный и потому отлетающій при провѣиваніи вмѣстѣ съ мякиной. Од'ємна пшениця. Рк. Левиц.
Віджа́лувати, лую, єш, гл. Не пожалѣть дать. Родителів має (черниця) заможних, то нехай родителі оджалують їй дещо на прожиття, бо вселилася вона у їх в такім убожестві, що й не сказати. МВ. II. 164. Віджалуйте гроші на таке діло.
Віджа́рити, рю, риш, гл. Отпороть розгами, высѣчь. Узяли його лакеї на станю та так оджарили, що ні лягти, ні сісти. Мир. ХРВ. 53.
Віджарто́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. віджартува́тися, ту́юся, єшся, гл. Став шинкар свою жінку зневажати; вона усе оджартовувалась, сміялася. МВ. II. 185.
I. Віджа́ти. См. Віджимати.
II. Віджа́ти. См. Віджинати.
Віджахну́ти, ну́, не́ш, гл. Отогнать страхомъ, вообще отогнать, отбить силой, оружіемъ. Помогла тобі від Польщі Москву віджахнути. К. ХП. 65. Воюй добре, щоб вражих черкесів оджахнути. О. 1861. XI. Кух. 9.
Віджахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отскочить отъ кого въ ужасѣ, въ испугѣ. (Відьми) кинулись на Пантелемона і оджахнулись од круга. Грин. I. 67.
Віджива́ти, ва́ю, єш, сов. в. віджи́ти, живу́, ве́ш, гл. 1) Оживать, ожить; приходить, придти въ себя. 2) Отживать, отжить. Він уже свій вік оджив.
Відживи́ти. См. Відживляти.
Відживі́ти, ві́ю, єш, гл. Ожить. Дожидали побачиться так, як дня соняшного, що його дожидає чоловік і радіє, одживіє, діждавшися. МВ. (О. 1862. I. 78).
Відживля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відживи́ти, влю́, виш, гл. Оживлять, оживить. Те кохання, що його одживило, живу й муку йому собою завдало. МВ. (О. 1862. I. 78).
Віджима́ти, ма́ю, єш, сов. в. віджа́ти, відіжму́, меш, гл. Выкручивать, выжимать, выжать мокрое бѣлье. А дівка — чорнявка порається у другій хаті — віджимає сорочки. Рудч. Ск. II. 151. Мотря стала віджимати сорочки з відмоки. Левиц. КС. 43.
Віджина́ти, на́ю, єш, сов. в. віджа́ти, відіжну́, не́ш, гл. Жать, сжать за долгъ.
Віджина́тися, на́юся, єшся, гл. О жнецѣ: работая, обгонять остальныхъ жнецовъ. Оджинатись од женців.
Віджи́ріти, рію, єш, гл. Отжирѣть.
Віджи́ти. См. Відживати.
Віджобоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Отшептать. А баба таки віджобоніла трохи хоробу.
Віджува́ти, жую́, є́ш, гл. Отжевать. Теля віджувало рукава в сорочці.
Віджуха́ритися, рюся, ришся, гл. Отдѣлаться. Насилу віджухарився від десятника.
Відза́ддя, дя, с. Мякина. Желех. Ум. Відза́ддячко. Що ж она діє? Золото пряде. Ходім до неї колядувати, ой чей же нам дасть по колядочці, по колядочці, хоть відзаддячко, хоть відзаддячко, хоть відпрядочки. Гол. IV. 31.
Відзвича́їти. См. Відзвичаювати.
Відзвича́ювати, ча́юю, єш, сов. в. відзвича́їти, ча́ю, їш, гл. Отучать, отучить. Желех.
Відзво́лити, ся. См. Відзволяти, ся.
Відзволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. відзво́лити, лю, лиш, гл. Освобождать, освободить, выручить. Рудч. Ск. I. 138. Отто одзволив (од чортів) він сина. Драг. 51. Ти одзволив нас од смерти. Рудч. Ск. I. 120.
