Відзволя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відзво́литися, люся, лишся, гл. Освобождаться, освободиться. Одзволилась єси від недуги твоєї. Єв. Л. XIII. 12.
Відзе́мок, мка, м. Часть древеснаго ствола до вѣтвей.
Відзива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відізва́ти, зву́, веш, гл. Отзывать, отозвать.
Відзива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відізва́тися, зву́ся, вешся, гл. Отзываться, отозваться. Чуб. I. 141.
Ві́дзимки, ків, м. мн. Исходъ зимы, время послѣ зимы, когда еще возвращаются зимнія явленія. Берд. и Житом. у.
Відзіґо́рний, а, е. Франтоватый. Така відзіґорна — не впади, пороше, на моє хороше. Уман. у. Подольск. у. См. фіціґорний.
Відзімува́ти, му́ю, єш, гл. Перезимовать.
Відзіря́тися, ря́юся, єшся, гл. Скалить зубы. Лежить собака та й відзіряється. Полт. Їй би усе тільки до хлопців відзірятися. Полт.
Відзна́ка, ки, ж. Знакъ; отмѣтка. Желех.
Відзнача́ти, ча́ю, єш, сов. в. відзначи́ти, чу́, чи́ш, гл. Отмѣчать, отмѣтить.
Відзнача́тися, ча́юся, єшся, сов. в. відзначи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Отражаться, отразиться, обозначаться, обозначиться. Ні в чім так не відзначилась душа, як у пісні. Все, що перейшло через серце і розум (українського народу) одзначилось в нашій рідній мові. О. 1861. IV. 31.
Відзоли́ти. См. Відзолювати.
Відзо́лювати, люю, єш, сов. в. відзоли́ти, лю́, лиш, гл. 1) Щелочить, выщелочить (бѣлье). 2) Бранить, выбранить. Так його, так!… одзоліть його! Мир. Пов. II. 62.
Відзя́пити, плю, пиш, гл. Отворить, распахнуть. Відзяпити двері навстяж.
Відібра́ти. См. Відбірати.
Відігна́ти. См. Відганяти.
Відіграва́ти, граю́, є́ш, сов. в. відігра́ти, гра́ю, єш, гл. Играть, сыграть. Дав йому своєї скрипки одограть весілля. Грин. II. 58—59.
Відіграва́тися, граюся, є́шся, сов. в. відігра́тися, гра́юся, єшся, гл. 1) Быть играннымъ, сыграннымъ. 2) Отыгриваться, отыграться.
Від'їда́ти, да́ю, єш, сов. в. від'ї́сти, ї́м, їси́, гл. 1) Отъѣдать, отъѣсть. Розжалобивсь, як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче. Ном. № 4692. 2) Только сов. в. Кончить ѣсть, съѣсть. То беріть та їжте! — Я вже, каже, своє од'їв. Грин. I. 53. 3) Наверстывать, наверстать потерянное въ ѣдѣ, съѣвъ разомъ. Їж, від'їдай за снідання, бо тобі й поснідати не довелось. Харьк.
Від'їда́тися, да́юся, єшся, сов. в. від'ї́стися, ї́мся, їси́ся, гл. 1) Откармливаться, откормиться. 2) Їсти як зва́рить, то не від'їси́ся. Такъ вкусно сваритъ, что все ѣлъ бы. Св. Л. 17.
Відідни́ти, ню́, ни́ш, гл. Вынуть дно у бочки.
Відідра́ти, віддеру́, ре́ш, гл. = Віддерти.
Відідра́тися, віддеру́ся, ре́шся, гл. = Віддертися. Відодреться латка від одежини. Єв. Мт. IX. 16.
Відізва́тися. См. Відзива́тися.
Від'ї́зд, ду, м. Отъѣздъ.
Від'їзджа́ти, жа́ю, єш, гл. = Від'їздити. Ой куди ти їдеш, куди від'їжджаєш, ти, козаченьку Марку? Мет. Покидає, від'їжджає в Китай городочок. Мет.
Від'ї́здити, джу, диш, гл. Отъѣздить, кончить, перестать ѣздить. Од'їздила вже своє. Сим. 236.
Від'їзди́ти, джу́, ди́ш, сов. в. від'ї́хати, ї́ду, деш, гл. 1) Отъѣзжать, отъѣхать отъ чего. Від'їхав уже від воріт. 2) Уѣзжать, уѣхать. До города Крилова від'їздити. Макс.
Від'їздни́й, а́, е́. Который на отъѣздѣ, прощальный. Так може, діду, й од'їздної (чарки)? О. 1862. I. 51. Від'їздне́ = Відклінне.
Відійма́ти, ма́ю, єш, сов. в. відійня́ти, йму́, меш, гл. Отнимать, отнять. Грин. III. 519. Воли випрягає, пугу одіймає. Чуб. V. 279. Що малий пан вліпить, то і великий не відойме. Ном. № 1277.
Відійма́тися, ма́юся, єшся, гл. Разставаться. Не клопоч мені голови, бо я і так клопіт маю, від роду ся відіймаю. Pauli.
Відійти́. См. Відходити.
Відімкну́ти. См. Відмикати.
Відімсти́ти. См. Відімщати.
Відімча́ти, чу́, чи́ш, гл. Быстро отвезти или отнести. Ой ти, коте сірий, та вимети сіни, а та, кішко, не ворчи, піди сміття одімчи. Мил. 43. Одімчить було
