которий возом.... харчі там і барило. Сим. 222.
Відімща́ти, ща́ю, єш, сов. в. відімсти́ти, мщу́, сти́ш, гл. Отомщать, отомстить. Ой панове гайдамаки, добре себе майте, що за мого пана Йвана ляхам одомщайте. Нп.
Відімще́ння, ня, с. Отмщеніе. Спасенна смерть! Летіте, вірні душі, до Бога правди, Бога відімщення. К. ЦН. 241.
Відіпня́ти. См. Відпинати.
Відіпра́ти, ся. См. Відпіра́ти, ся.
Відіпрі́ти, прі́ю, єш, гл. О льдѣ: оттаять. Як пішли були дощі, од берега відопріла крига, а то всюди лежить недвижима. Волч. у.
Відіпхну́ти. См. Відпихати.
Відіп'я́ти. См. Відпинати.
Відірва́ти, ся. См. Відривати, ся.
Відісла́ти. См. Відсилати.
Відіспа́ти, сплю́, спи́ш, гл. 1) Проспать. Відіспа́ти ове́ць. Проспать до тѣхъ поръ, пока овцы разбредутся. Як чабан одіспав вівці, то, прокинувшися, голосить за ними, і пішов шукати. О. 1862. V. Кух. 34. 2) Отоспаться, не доспавъ, наверстать и выспаться потомъ. Одіспав сьогодні за ввесь тиждень.
Від'ї́сти, ся. См. Від'їдати, ся.
Відіткну́ти, ся. См. Відтикати, ся.
Відітну́ти, тну́, неш, гл. = Відтяти. Відотну тобі хвіст. Стор. І. 221.
Відітхну́ти. См. Віддихати.
Від'ї́хати. См. Від'їзди́ти.
Відкади́ти, джу́, диш, гл. Окончить кадить.
Відка́з, зу, м. Отвѣтъ. Стор. II. 23. МВ. I. 133.
Відказа́ти, ся. См. Відказувати, ся.
Відка́зувати, зую, єш, сов. в. відказа́ти, жу́, жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: „воистину воскресе“, побажай чого: так і станеться. Ном. № 289. Ішов козак дорогою: „помагай-бі, женче!“ Вона ж йому відказала! „Здоров бувай, серце.“ Нп. 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.
Відка́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. відказа́тися, жу́ся, жешся, гл. = Отговариваться, отговориться.
Відкалаба́нити, ню, ниш, гл. Отколотить. Та так його одкалабанили, шо він ледві додому дотягся. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Відкалата́ти, та́ю, єш, гл. Отзвонить.
Відкара́скатися, каюся, єшся, гл. Отдѣлаться, отбояриться. Лихим лихом причепивсь, насилу відкараскався від його. Черк. у.
Відка́сник, ка, м. Раст. а) Asperugo gallioides. ЗЮЗО. I. 113. б) Carlina vulgaris L. ЗЮЗО. I. 116. в) Thalictrum flavum L.
Відкасну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отстать, отвязаться. Од мене, бабо, відкаснися, і не тілько на яві — і ві сні не снися. Ном. Одкаснись від мене і від лиця мого. Ном. Налякати хоче, аби ми від неї відкаснулись. Г. Барв. 206.
Відкатува́ти, ту́ю, єш, гл. Сильно избить.
Відка́шлюватися, лююся, єшся, сов. в. відка́шлятися, ляюся, єшся, гл. Откашливаться, откашляться.
Відква́сити. См. Відквашувати.
Відква́шувати, шую, єш, сов. в. відква́сити, шу, сиш, гл. Выпячивать, выпятить. Як молодик гострий та черево відквасив, то місяць буде дощовий. Грин. I. 11. 2) — гу́би. Надуться, сдѣлать недовольную физіономію.
Ві́дки, нар. = Відкіль. Відки йдете? — З під Дунаю. Гол. I. 98.
Ві́дкид, ду, м. Скатъ, покатость, склонъ. Сіла.... на одкиді скелі. Левиц. I. 254.
Відкида́ння, ня, с. Отбрасываніе.
Відкида́ти, да́ю, єш, сов. в. відки́нути, ну, неш, гл. 1) Откидывать, откинуть, отбрасывать, отбросить. Лопатою нечисть відкидають. Ном. № 8059. 2) Отвергать, отвергнуть. Не відкидай мого прохання. К. Псал. 3) Відки́нути но́ги. Умереть. Як не мудруй, а вмерти треба!… Ори і засівай лани, коси широкі перелоги і грошики за баштани лупи, — та все одкинеш ноги. Г. Арт. (О. 1861. III. 111). Иногда это значить лишь лежать сильно утомленнымъ, обезсиленнымъ. См. Відки́дати. 4) Отворять, отворить. Одкинула двері, держить настежі. МВ. (КС. 1902. X. 147). Одкинула заслонку. Кролев. у. 5) — на си́то. Отцѣживать, отцѣдить на сито. Маркев. 169.
Відки́дати, даю, єш, гл. 1) = Відкинути 3. Лежить, відкидавши ноги, як кулик після яйця. Ном. № 14087. Вм.
