но́ги говорятъ также: коче́рги, гу́ркала, суре́лі. Ном. № 10879.
Відкидатися, даюся, єшся, сов. в. відки́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Откидываться, откинуться, отбрасываться, отброситься. Голова одкидалась назад. Левиц. I. 520. 2) Отстраняться, отстраниться, отказываться, отказаться, отшатываться, отшатнуться, отрекаться, отречься. Вона одкинеться од його. Левиц. Пов. 276. 3) Отражаться, отразиться. Все те одкидалося, одбивалося в тихій воді. Левиц. I. 92. 4) Принимать, принять прежній видъ (послѣ превращенія во что). Він перекинувся вовком та одкинутися назад не вміє. Ромен. у. 5) Отворяться, отвориться. Ворота.... раз одкинуться, — стоятимуть і ніч настіж. МВ. (О. 1862. I. 97).
Відкіль, відкіля́, нар. Откуда, отколѣ. Відкіль такі се гольтіпаки? Котл. Ен. I. 16. Не стямишся, відкіль лихо складеться. Ном. № 1963. Початок і не можна знать, відкіля взявся. Ном. № 388.
Відкі́льсь, відкіля́сь, нар. Откуда-то. Коняку відкілясь притаскав. Мнж. 131.
Відкла́д, ду, м. Откладываніе, проволочка. Одклад не йде в лад. Ном. № 11006.
Відкла́даний, відкладни́й, а, е. Откладываемый, отложенный. Що маєш робити, то роби сьогодня, бо тілько їден сир відкладний добрий. Ном. № 11008. Одкладний сир добрий. Ном. № 11007.
Відклада́ння, ня, с. Откладываніе.
Відклада́ти, да́ю, єш, сов. в. відкла́сти, кладу, де́ш, гл. Откладывать, отложить. Одкладає, як лях свято. Ном. № 11005.
Відкладни́й. См. Відкладаний.
Відкла́дувати, дую, єш, гл. = Відкладати.
Відклепа́ти, па́ю, єш, гл. Отбить косу молоткомъ.
Відлика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відкли́кати, кли́чу, чеш, гл. Отзывать, отозвать.
Відклика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. відкликну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отзываться, отозваться, откликаться, откликнуться. Як прийде лисичка, то не одкликайся. Рудч. Ск. II. 4. Відкликнувся Олесь, та й сам гдесь. Ном. № 12723.
Відклінне, ного, с. Прощальный подарокъ. Ой дав же я їй да одклінного — коня вороного, а вона (мені) хустиночку. Грин. III. 175. Мил. 113.
Відклінщина, ни, ж. Прощальный пиръ: а) по случаю выхода ученика отъ мастера-кобзаря; б) по окончаніи свадебных празднествъ (въ субботу). Чуб. IV. 580.
Відклони́ти, ся. См. Відклоняти, ся.
Відклоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відклони́ти, ню́, ниш, гл. Въ свадебномъ обрядѣ: заставлять, заставить новобрачныхъ поклониться родителямъ, — это дѣлаетъ съ женихомъ дружко, съ невѣстой брат руками, обернутыми въ платокъ или полотенце. Старосто, пане підстаросто! благословіть батькові й матері молодого князя (сестру) одклонить! Маркев. 108, 110. МУЕ. III. 106.
Відклонятися, ня́юся, єшся, сов. в. відклонитися, ню́ся, нишся, гл. Кланяться, поклониться, передавать, передать поклонъ. Грин. III. 175. Молодий і молода молються спершу Богу, тоді одклоняються батькові й матері. Грин. III. 531. Та бийся, коню, вибивайся, та на крутий бережечок поспішайся, та до ойця, неньки відклоняйся. Чуб. V. 798. З України до дівчини козак відклонився. Чуб. V. 305. Не відклонившись їм, пійшла скорою ходою додому. Г. Барв. 152.
Відкля́кнути, кну, неш, гл. Отойти (объ окоченѣвшихъ или отмороженныхъ частяхъ тѣла).
Відкля́стися, кляну́ся, не́шся, гл. Отпереться отъ чего съ клятвой, божбой. Харьк. у. (Лобод.).
Відкозакува́ти, ку́ю, єш, гл. Окончить козачествовать. Запорожці.... відкозакувавши в Січі, позаводились жінками та дітьми. Стор. МПр. 152.
Відко́ли, нар. 1) Съ какихъ поръ. Відколи пішов, та й нема. Рудч. Ск. II. 35. 2) Съ тѣхъ поръ, какъ. Ще не чула, одколи живу на світі. Левиц. Пов. 341.
Відколи́шній, я, є. Очень давній.
Відколо́ти. См. Відколювати.
Відколупа́ти. См. Відколуплювати.
Відколу́плювати, люю, єш, відколу́пувати, пую, єш, сов. в. відколупа́ти, па́ю, єш, гл. Отковыривать, отковырять. Одколупали грудку (каші). Грин. I. 33.
Відколупну́ти, ну́, не́ш, гл. = Відколупати.
Відколу́пувати. См. Відколупнути.
Відко́лювати, люю, єш, сов. в. відколо́ти, лю́, лиш, гл. Откалывать, отколоть, отщепливать, отщепить.
Відколядува́ти, ду́ю, єш, гл. Окончить колядува́ння. МУЕ. III. 57.
