Голосі́ння, ня, с. Плачъ, рыданіе, жалобное причитаніе. Мати не почула її голосіння, що так і ридає. Кв.
Голосни́й, а́, е́. 1) Громкій, голосистый, звучный. Отець Хома ваш голосний. Шевч. 503. Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. Ном. № 6313. Голосна гармата. Шевч. 450. Голосна луна розляглась серед тихої ночі. Левиц. I. 109. 2) Гласный (о звукахъ рѣчи). Левиц. I. 163. О. 1862. I. 67. Ум. Голосне́нький.
Голосни́к, ка́, м. Отверстіе въ серединѣ деки бандуры, гитары, въ дудкѣ и т. п. КС. 1882. VIII. 281.
Голосни́ця, ці, ж. 1) ? Я ж його (пристріт) викликаю.... з вух, з під вух, з голосниць, з під голосниць. ЕЗ. V. 52. 2) Вертикально стоящее бревно въ куполѣ гуцульской церкви. Шух. I. 117.
Голосні́йшати и голосні́шати, шаю, єш, гл. Становиться громче, звучнѣе. Разом з пташиними піснями голоснішає пісня дівоча. Левиц. I. 339.
Го́лосно, нар. Громко, звучно. У кобзу грає, виграває, голосно співає. Мет. 443. Ум. Голосне́нько. Біжи, коню, до нового двору, ой заржи голосненько. Чуб. V. 1008.
Голосо́к, ска́, м. Ум. отъ голос.
Голосо́нько, нька, м. Ум. отъ голос.
Голосо́чок, чка, м. Ум. отъ голос.
Голостьо́б, бу, м. Возвышенное мѣсто безъ растительности.
Голосува́ння, ня, с. Голосованіе, баллотировка.
Голосува́ти, сую, єш, гл. Голосовать, баллотировать. — на ко́го. Подавать свой голосъ за кого.
Голосу́ха, хи, ж. Та, которая голосить? Голосистая пѣвица? Молодежь вызываетъ пѣсней дѣвушку на улицу: Вийди, вийди, Марусенько, наша голосухо! Мил. 64.
Голо́та, ти, ж. соб. Голь, бѣдняки. Не йди туди, вражий сину, де голота п'є. Чуб. V. 955. Ум. Голо́тонька. Чуб. V. 1016.
Голоте́ча, чі, ж. Въ выраженіи: на голоте́чі = Голотіч. Желех.
Голотіч, нар. Подъ открытымъ небомъ. Вх. Зн. 11.
Голотово́да, ди, м. Предводитель голоти, голи, бѣдняковъ. У Кулиша: Сього тверезого голотоводу (Наливайка) опасується вже роздратувати. К. ЦН. 168. Дурний голотовода Ґанжа. К. Бай. 67.
Голо́тонька, ки, ж. Ум. отъ голота.
Голо́цванок, нка, м. = Голопуцьок. Екатериносл.
Голоцю́цьок, цька, м. = Голопуцьок. Повне гніздо горобиних голоцюцьків. Левиц. Пов. 150.
Голочва́нько, ка, м. Убогій франтъ, бѣднякъ, желающій чваниться франтовствомъ.
Го́лочка, ки, ж. Ум. отъ голка.
Голоші́ння, ня, с. = Голосіння. Желех.
Голощі́к, голощо́к, що́ку, м. Гололедица; ледъ обнаженный отъ снѣгу. На Дніпрі голощік: волами не проїдеш, хиба конячкою. Золотонош. Голощо́ком узя́ти. Придавить морозомъ непокрытую снѣгомъ землю. Волынск. Голощоком як візьме, то померзне картопля у землі. НВолын. у. Голощо́ком узя́тися. Покрыться льдомъ. Земля у цю осінь узялась голощоком. Полт.
Го́луб, ба, м. 1) Голубь. Ходить голуб сивий волохатий. Мет. 10. Печені голуби не летять до губи. Ном. № 7185. 2) Ласкательное: голубчикъ. Прости мені, мій голубе, мій соколе милий. Шевч. Ум. Голубе́ць, голу́бчик, голу́бчичок, голу́бонько, голубо́к, голубо́чок. Ой голубчичок гуде, а голубка не знає. Мет. 78.
Голуба́ня, ні, ж. Названіе коровы. Ой казала голубаня сірому бичкові.... ти у зимі у саночках, а літі у плузі, а я собі, голубаня, вірикую в лузі. Шух. I. 198.
Голубеня́, ня́ти, с. 1) Голубенокъ. 2) Ласкательное слово. Ум. Голубеня́тко, голубеня́точко. Діточки ж мої, голубеняточки. Мил. 221.
Голубе́ць, бця́, м. 1) Ум. отъ голуб. Луччий нині горобець, як завтра голубець. Ном. № 7295. Прилетів голуб з чорної хмари, забив голубця, розлучив з пари. Мет. 107. 2) Сдѣланная изъ тѣста и испеченная фигура птицы; такіе голубці́ пекутся 9-го марта въ день 40 святыхъ; тоже, что и жайворонки въ этотъ день. Маркев. 2. 3) Искусственная птица: туловище изъ скорлупы яйца, голова изъ воску, а крылья и хвостъ изъ цвѣтной бумаги; эти голубці висятъ въ сельскихъ хатахъ передъ образами. Шух. I. 100. Иногда дѣлаются цѣликомъ изъ бумаги. Стор. II. 110. 4) Могильный крестъ съ крышкою сверху. Конот. у. 5) Особое па въ танцахъ. Як скочу голубця ще й принаджу молодця. Чуб. V. 10. Нагиналась, виправлялась, взявшися у боки, голубцями личкувала
