ка. Ум. Антабка.
Анта́бка, ки, ж. 1) Ум. отъ Антаба. Вх. Зн. I. См. еще шкафа. МУЕ. I. 72. 2) Желѣзная скоба для скрѣпы. Звенигород. у.
Анта́к, нар. Такъ. Угор.
Анта́л, лу, м. Боченокъ въ 60 бутылокъ. Закр.
Анталю́з, за, м. Серебряная монета, получившая, путемъ особыхъ пріемовъ владѣльца ея, чудесную силу возвращаться къ хозяину (въ нар. повѣрьяхъ). Чуб. III. 23. См. інклюз.
Анта́м, нар. Вонъ тамъ. Гол. III. 455.
Антими́нс, са, м. Антиминсъ. Узяв лядський антиминс із церкви та й привіз до преосвященного. ЗОЮР. I. 263.
Анти́пка, ки, ж. Раст.: вишня душистая, Prunus mahaleb L. ЗЮЗО. I. 132. Анн., 276.
Анти́пко, ка, м. Чортъ, которому дверью отбито пятки, отчего онъ хромаетъ. Вх. Зн. 1. Драг. 52. Антипко (хованець) викльовуєся з курячого зноска. ЕЗ. V. 210. Якого антипка кричиш? Фр. Пр. 7.
Анти́пковий, а, е. Сдѣланный изъ антипки, принадлежащій ей. Желех.
Анти́пцьо, ця, м. = Антипко. Вх. Зн. 1.
Анто́нівка, ки, ж. Родъ яблони и яблокъ: восковое яблоко.
Ану́! меж. Ну-ка; ну-лишь, попробуй! Ану лиш, годі тобі лежати! Ану вдарь! Ану ще слово скажи, то так і вилетиш із хати! Харьк. Ану-ну! Попробуй только!
Анци́болот, та, анциболо́тник, ка и анци́бол, ла, м. Болотный чортъ. Употребляется какъ бранное слово. О. 1862. V. 80.
Анци́болотський, а, е. Чертовскій. А щоб ви показилися анциболотські [жаби]! Грин. II. 333.
Анци́христ, та, м. Антихристъ. Употребляется какъ бранное слово. При кінці світа покажесь анцихрист. Гн. II. 79. Анцихрист то знає! Чортъ его знаетъ! Фр. Пр. 7.
Анция́ш, ша, м. = Анцихрист. Бодай тя анціяш побіл! Вх. Уг. 245.
Апелюва́ння, ня, с. Апелляція, апеллированіе.
Апелюва́ти, лю́ю, єш, гл. Апеллировать. Стор.
Апо́стол, ла, м. 1) Апостолъ, одинъ изъ двѣнадцати учениковъ Христовыхъ. Учеників назвав апостолами. Ев. Л. VI. 13. І посходились апостоли до Ісуса. Ев. Мр. VI. 30. Подибує він раз янгола, ци апостола. Гн. II. 69. 2) Учитель, провозвѣстникъ истины. І день іде, і ніч іде і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки. Шевч. 659. 3) Книга дѣяній и посланій св. апостоловъ. То було по великих празниках народ приходив до Дороша, неначе до церкви, от він і читав їм Євангелію, Апостола і Псалтирь. Стор. 57.
Апостолува́ння, ня, с. Апостольство, пребываніе апостоломъ. Коли иншим я не апостол, то все ж вам: ви бо печать апостолування мого в Господі. I Посл. св. ап. Павла до Коринѳ. IX. 2.
Апо́стольство, ва, с. 1) Апостольство. Апостольство любови до ближнього доходило в ній до ентузиязму. К. ХП. 8. 2) соб.: апостолы. Вельми часто посилав листи до українського апостольства. К. ХП. 10.
Апо́стольський, а, е. Апостольскій. А на апостольськім престолі чернець годований сидить. Шевч.
Апроба̀ція, ції, ж. Проба, одобреніе. Я привезу вам дров на апробацію. Отъ крест. изъ с. Голубичъ Черниг. у. Б. Г.
Апте́ка и апти́ка, ки, ж. Аптека. Желех.
Апте́(и́)карка, ж. Аптекарша. Желех.
Апте́(и́)карський, а, е. Аптекарскій. Желех.
Апте́(и́)карство, ва, с. Аптекарское искусство, фармація. Желех.
Апте́(и́)карь, ря, м. Аптекарь. Не здуриш аптекаря купервасом. Ком. П. № 833.
Апте(и)карюва́ння, ня, с. Занятіе аптекарскимъ искусствомъ.
Апте(и)карюва́ти, рю́ю, єш, гл. Заниматься аптекарскимъ искусствомъ, быть аптекаремъ.
Ара́б, ба и ара́бин, на, м. Арабъ. АД. I. 134. Зробивсь він (Магомет) первим чоловіком між арабами. К. МХ. 5. Ой бо вже я їду полем та все лісом зелененьким, та з турчином молоденьким чи з турчином, арабином, чи з невірним татарином. Чуб. V. 948.
Ара́бець, бця, м. = Араб. Встрѣчено только у Щоголева въ приложеніи къ коню: Кінь арабець, кінь огняний. Щог. Сл. 141.
Ара́бин, на, м. см. араб.
Ара́бія, бії, ж. Аравія. Желех.
Ара́бка, ки, ж. Арабская женщина. Желех.
Ара́бський, а, е. Арабскій. Картина
