Запля́мкати, каю, єш, гл. Зачавкать губами.
За́пно, нар. Досадно, непріятно, обидно. Он за що йому запно! ЗОЮР. I. 22. Йому, бач, запно, що моя жінка краща, ніж його. Запно бува, як дитина в хаті наробить. Лебед. у. Як було за панщини заставляють у неділю робити, то й запно, а тепер сами собі роблять і байдуже. Волч. у.
Запну́ти, ся. См. Запинати, ся.
Запобіга́ти, га́ю, єш, сов. в. запобі́гти, біжу́, жи́ш, гл. 1) Предупреждать, предупредить, предварять, предварить. 2) Добывать, добыть, получить, достать; пользоваться чѣмъ. Неприступна панна сама запобігла Четвертинського. Стор. МПр. 70. Запобігай світа, поки служать літа. Ном. № 5931. Запобіг лиха. Ном. № 1834. Запобіжиш його як золота, а не збудеш як ворога. Г. Барв. 271. Чого ти хотіла, того й запобігла. Чуб. V. 826. 3) Заискивать, заискать. Менший перед більшим запобігає. Сами люде мене запобігали. Г. Барв. 175. — ла́ски. Пріобрѣтать, снискивать, снискать расположеніе. То голота п'яна, мужичії діти, що не хочуть у вельможних ласки запобігти. К. Досв. 28. Такої ласки можна і в цигана запобігти. Ном. № 4769.
Запо́взати, заю, єш, гл. Заползать, начать ползать.
Заповза́ти, за́ю, єш, сов. заповзти́, зу́, зе́ш, гл. Заползать, заползти.
Запо́взатися, заюся, єшся, гл. Запачкаться, ползая. Глянь, як дитина заповзалася. Харьк. у.
Запові́дання, ня, с. Завѣтъ. Та не хотіли й тут коритись його волі і заповідання Господнє занедбали. К. Псал. 182.
Заповіда́ти, да́ю, єш, сов. в. запові́сти, ві́м, віси́, гл. Завѣщать. Вміраючи, заповідала причепити її (хустку) тобі, як будуть її ховати. Кв. I. 112.
За́повідь, ді, ж. Заповѣдь. Боже милий, вони ж твою заповідь чинили. Хата, 107. А Настуся з богословом заповіді вчиться. Шевч. 499.
Запові́сти. См. Заповідати.
Запові́т, ту, м. Завѣтъ, завѣщаніе. Шевч. 666.
Запові́трити, рю, риш, гл. 1) Заразить (воздухъ). 2) Завонять.
Запові́тритися, рюся, ришся, гл. Запропаститься.
Запо́внити. См. Заповняти.
Заповня́ти, ня́ю, єш, сов. в. запо́внити, ню, ниш, гл. Наполнять, наполнить, заполнять, заполнить. Вода… заповняла завбільшки з його місце. Дещо. 71.
Запога́нити. См. Запоганювати.
Запога́нювати, нюю, єш, сов. в. запога́нити, ню, ниш, гл. Загаживать, загадить, осквернять, осквернить. Паршива вівця все стадо запоганить. Ном. № 5987.
Заподі́ти, ді́ну, неш, гл. Задѣвать. Ой де ж мужа заподіла? Чуб. V. 839.
Заподі́яти, ді́ю, єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! К. Іов. 75. Вівця! Що вона кому заподіє? Мир. ХРВ. 41. — смерть собі́. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Кв. Драм. 190. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. Г. Барв. 209. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Запозавчо́ра, нар. Третьяго дня. Волч. у.
Запозива́ти, ва́ю, єш, гл. Разорить тяжбами.
Запозива́тися, ва́юся, єшся, гл. Начать судиться, завести тяжбу. Не запозиваться ж йому з магнатом. Стор. I. 189.
Запози́чити, чу, чиш, гл. Призанять, занять.
Запо́їни, їн, ж. мн. Обрядовое угощеніе отъ жениха родителей невѣсты и другихъ родственниковъ послѣ зару́чин и сопровождаемое положенными для этого пѣснями. Глуховск. у. МУЕ. III. 76. — діво́цькі = Дівичвечір. Чуб. IV. 214.
Запої́ти, пою́, їш, гл. Упоить.
Запо́ла, ли, ж. Подолъ женской рубахи. Дід і вкинув їй у заполу жменю жару… Баба одійшла трошки… а дай подивлюсь, що воно тут за жар в пелені. Коли подивилась, аж воно повна жменя грошей. ХС. IV. 23.
Заполі́скувати, кую, єш, сов. в. заполоска́ти, лощу́, щеш, гл. 1) Заполаскивать, заполоскать, замывать, замыть. Жінка пішла заполіскувати рядно, бо в болото трохи закалялось. НВолын. у. Заполіскував у ставку конотопських молодиць та старих баб, мов плаття, та з півдесятка їх на смерть утопив. Кв. II. 152.
Заполіта́ти, та́ю, єш, гл. Залетать впередъ; забѣгать мысленно впередъ. Чи їстимете… — Ні, ні! — А що ж я вам даю хиба? — Та я знаю що. — А що? — Молоко. — Еге, мовляли! Яблуко даю! — То давайте, їстиму! — То-то! не заполітайте ж ніколи! Канев. у.
Заполові́ти, ві́ю, єш, гл. Зажелтѣть,
