бесне здобувається силою. Єв. Мт. XI. 12. Що за користь чоловікові, коли здобуде світ увесь? Єв. Мр. VIII. 36. Розуму за гроші не здобудеш. К. Іов. 60.
Здобува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. здобу́тися, бу́дуся, дешся, гл. Добывать, добыть что, раздобывать, раздобыть, разжиться на что. Здобувся добре сіромаха. Ном. № 4028. Употребл. по большей части съ предл. на: на кращі почуття і задуми здобутись. К. ХП. 71.
Здобу́ти, ся. См. Здобувати, ся.
Здобу́ток, тку, м. 1) Пріобрѣтеніе. 2) Разжива. Виряжаються козаки на здобуток. МВ. I. 140.
Здо́вга, нар. Длинно. Оріт же, синки, а здовга нивки, а здрібна скибки. Гол. II. 17.
Здовжи́ти, жу́, жи́ш, гл. Сдѣлать длиннымъ. Аф.
Здовольни́ти, ню́, ни́ш, гл. Удовлетворить, удовольствовать. Розуму, — чув не раз я од учених, — ніяк не можна здовольнить. О. 1861. VII. 15. Нічого Бога гнівити, — усім Бог здовольнив. Г. Барв. 424.
Здо́га́д, ду, м. Догадка. Г. Барв. 308. Дава́ти на здо́гад. Давать понять.
Здогада́ти, ся. См. Здогадувати, ся.
Здога́дувати, дую, єш, сов. в. здогада́ти, да́ю, єш, гл. Вспоминать, вспомнить. Як я собі здогадаю, як ми ся любили. Гол. II. 749.
Здога́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. здогада́тися, да́юся, єшся, гл. Догадываться, догадаться. А соцький ся здогадав, штирі хлопці варти дав. Чуб. V. 977.
Здоганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. здогна́ти, здожену́, не́ш, гл. Догонять, догнать. Жінка за їм у погоню вози здоганя, воли заверта. Чуб. V. 527.
Здогі́н, го́ну, м. Доганка, погоня. На здогін. Въ догонку, въ погоню. Я за ним на здогін, — на тобі макогін. Чуб. V. 1160.
Здогна́ти. См. Здоганяти.
Здого́нити, ню, ниш, гл. = Здоганяти. Хто два зайці гонить, жадного не здогонить. Ном. № 483.
Здого́нки, нок, ж. мн. = Здогін. Петро… зараз верхи та на здогонки за Иваном. Грин. II. 282.
Здої́ння, ня, с. Доеніе. Шух. I. 192.
Здої́ти. См. Здоювати.
Здо́йма, ми, ж. Крючокъ при ловлѣ рыбы зимою неводом. Полт. г.
Здойми́ти, млю́, миш, гл. = Здійняти. Шапку з голови здоймити. Федьк. I. 74.
Здола́ти, ла́ю, єш, гл. 1) Одолѣть. 2) Быть въ силахъ, въ состояніи мочь. Яків усе хорів… Давно вже він не робив нічого, не здолав. МВ. II. 206.
Здо́линок, нку, м. Углубленіе почвы. Каменец. у.
Здолі́ти, лі́ю, єш, гл. = Здолати. Я або втоплюся, або що! Я так жити не здолію. МВ. II. 126. Хто не здоліє озватись ділами, хай обізветься німими сльозами. К. ХП. 43.
Здопта́ти, пчу́, чеш, гл. Стоптать. Сім пар черевиків я здоптала, а осьму пару в скринечку сховала. Чуб. V. 157.
Здоро́в, здоро́вий, а, е. 1) Здоровый. Не треба здоровим лікаря. Єв. Мр. II. 17. Дасть він мені раду, бо сам здоров знає, як то тяжко блукать в світі сироті без роду. Шевч. Будь великий як верба, а здоровий як вода. Ном. № 348. Чи живі ж вони, чи здорові? — подумав Кобза. Стор. МПр. 51. Пожеланіе быть здоровымъ является обычнымъ привѣтствіемъ: здоро́в, здоро́в був, здоро́ві були́! Здравствуй, здравствуйте. Здорова, вдівонько, дай води напитись. Чуб. V. 903. Здорова була, дівчино моя! Мет. 71. Боже поможи! — Здорові були! МВ. II. 24. Бува́й здоро́в, бува́йте здоро́ві! Прощай, прощайте, будьте здоровы. 2) Сильный. 3) Большой, очень большой. Він знає, яке сонце здорове. Ком. I. 19. Ум. Здорове́нький, здорове́(і́)се(і)нький. Ув. Здорове́зний, здорове́нний, здоровлю́чий. Серед моря стоїть здоровезний млин. Рудч. Ск. I. 137. Аж суне вовк — такий страшенний та здоровенний! Гліб. 23.
Здорова́нь, ня́, м. Здоровякъ. Тоді роблю, як здоров'я змагає, а ви сучої віри здоровані. Васильк. у.
Здорове́зний и здорове́нний, а, е. Ув. отъ здоро́вий.
Здорове́нький и здорове́сенький, а, е. Ум. отъ здоро́вий.
Здорове́ць, вця́, м. Здоровякъ. Левч. 47.
Здорове́цький, а, е. = Здоровезний. Позносив на ту ж гору здоровецьке каміння. Стор. МПр. 167.
Здоро́вий. См. Здоров.
Здорови́ло, ла, м. = Здоровець. Левч.47.
Здоро́вити, влю, виш, гл. Поздравлять. Желех.
Здорові́ти, ві́ю, єш, гл. Выздоравливать. Желех.
Здоро́вкання, ня, с. Привѣтствіе, здравствованіе.
Здоро́вкати, каю, єш, гл. Желать здоровья при привѣтствіи, при випиваніи водки и пр. Вх. Зн. 21.
