Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/782

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Кише́нька. Бере люльку у кишеньку, йде до корчми пити. Чуб.

Ки́шечка, ки, ж. Ум. отъ ки́шка.

Киші́ти, шу́, ши́ш, гл. Кишѣть. Аж кишить невольника у Сиракузах. Шевч. 606.

Ки́шка, ки, ж. 1) Кишка. Чи мох, чи вовна, аби кишка повна. Ном. 12173. Треба думать та гадать, чим кишки напхать. Ном. 2) Колбаса, начиненная кашей. Маркев. 154. Дайте мені кишку, іззім у затишку. Чуб. 3) Красный наростъ на головѣ индѣйскаго пѣтуха. 4) Ходи́ти без ки́шки. Ходить безъ пояса. Гол. Од. 48. Ум. Ки́шечка.

Ки́шкати, каю, єш, одн. в. ки́шнути, шну, неш, гл. Прогонять, прогнать птицу криком киш! Прилетіла тетерочка… Не кишкайте, не лякайте: нехай привикає. Нп.

Кишка́тий, а, е. Съ краснымъ наростомъ на головѣ (объ индѣйскомъ пѣтухѣ). Инди́к кишка́тий! говорится о спесивомъ человѣкѣ. О. 1861. XI. Кух. 16.

Кишко́вий, а, е. Кишечный; сдѣланный изъ кишекъ. Кишко́ва струна. КС. 1882, VIII. 282; 1892. III. 383.

Кишку́н, на́, м. Кабанъ съ однимъ ядромъ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. См. Ґилун.

Ки́шло, ла, с. Жилище, гнѣздо.

Ки́шнути. См. Кишкати.

Кию́ра, ри, ж. Ув. отъ кий.

Кия́к, ка́, м. = Киях.

Кия́ка, ки, ж. Ув. отъ кий.

Кияне́ць, нця́, м. Нога съ ляжкой въ мясной тушѣ. Лебед. у.

Кия́нин, на, м. Кіевлянинъ. Ой кияне, кияне, панове громада! ЗОЮР. I. 4.

Кия́нка, ки, ж. 1) Кіевлянка. 2) Богомолка, идущая на богомолье въ Кіевъ, или возвращающаяся оттуда. Понеділкує, черничить, киянок годує. Мкр. Н. 30. 3) Небольшой деревянный молотокъ у столяра. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Ум. Кия́ночка. Я з Києва швачка, я з Києва кияночка, а з города городяночка. Мет. 197.

Кия́нський, а, е. Кіевскій. В хаті мило та любо глянути: лавки й столи липові, образи киянські, хороше помальовані. МВ. I. 84.

Кия́ра, ри, ж. = Киюра. Мнж. 60.

Кия́х, ха́, м. 1) Кисть, початокъ кукурузы. За цілий день я ззів тілько два кияхи пшенички. Сквир. у. 2) Раст. Thypha angustifolia L. ЗЮЗО. I. 169. 3) Метелка проса. Мнж. 184. Ум. Кияшо́к.

Кияхува́тий, а, е. О просѣ: Кияхува́те про́со — то просо, кисть котораго собрана вмѣстѣ, всѣ вѣточки прижаты. Мнж. 184. См. Кийкуватий.

Кияшо́к, шка́, м. Ум. отъ кия́х.

Кі́бець, бця, м. 1) Кобчикъ. Ой намостив кібець гніздо на високій тополі. Нп. 2) Названіе одного изъ играющихъ въ дѣтской игрѣ въ перепели́цю. Ив. 25. Ум. Кі́бчик. Летять спастись в лісах обширних од злого кібчика когтей. Котл. Ен.

Кі́бчити, чу, чиш, гл. Бить, колотить. Мнж. 61.

Ківето́ра, ри, ж. Половина тальби. Шух. I. 182.

Ківки́, кі́в, м. мн. = Лядобійці. МУЕ. III. 24.

Ківна́та, ти, ж. = Кімна́та. Ой деж тебе порубали? В ківнаті на блаваті. Гол. I. 82.

Ківш, ковша́, м. 1) Совокъ для насыпки зернового хлѣба, муки и пр. 2) Плата мельнику мукою за помолъ. Ковша брати. 3) Ковшъ, сосудъ съ рукоятью для черпанья и питья жидкостей. Чи чарка то, чи ківш буде, — не глядить переміни: гладко п'ють, як з лука б'ють, до ночної тіни. ЗОЮР. I, 317. Ви́пити ківш ли́ха. Претерпѣть много горя. Не один ківш лиха підсунула йому злая доля, — випив їх бідолашний. Стор. I. 231. Бийте його добре киями, щоб знав почому ківш лиха. Ном. № 4954. Ум. Кі́вшик. Сивушки зараз ковтонули по ківшику і не здрігнули. Котл.

Кі́готь, гтя, м. Коготь. Здається й мала пташка, та кігті гострі. Посл.

Кіз, кі́зу, м. Калъ животныхъ. Сердитий та недужий-кізові рівня. Ном. № 3349. Посади́ти в кіз (в тепле нутро убитої скотини — дитину од сухот). Ном. № 8402. Стілько кізу лежить, що у віз не забереш. См. Кізяк.

Кізі́вер, ра, м. Крутое взгорье, которое можно пахать сверху внизъ, возвращаясь съ плугомъ порожнякомъ. Вас. 205.

Кі́зій, я, є. Козій. Желех. Кі́зє молоко́ = Кі́тче молоко́. Вх. Уг. 244.

Кі́зка, ки, ж. Ум. отъ коза́. 1) Козочка. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала. Ном. № 7066. 2) Кнутъ, придѣланный къ козьей лапкѣ.

Кі́зли. См. Козел.

Кі́злик, ка, м. Отгородка на чабанской арбѣ для топлива. Мнж. 182.

Кі́злини, лин, мн. 1) Подставки, на которыхъ лежитъ конецъ вала въ мельницѣ. Лебед. у. 2) Колышки, забитые по