визкою, так селезень і вкипів. Мнж. 119. Въ игрѣ въ сви́нку ею гоняютъ сви́нку. Мнж. 182.
Ковила́, ли́, ж. = Тирса. Ковила, що стелеться по широких степах. О. 1862. IV. 90.
Кові́нька, ки, ж. 1) Палка съ загнутымъ концомъ. Родъ дѣтской игры, въ которой кові́нькою гоняется обрубокъ дерева или камешекъ. Сим. 6. Отъ этой игры выраженіе: на́ руку кові́нька. Какъ разъ того и надо. Какъ разъ кстати. Сим. 6. Нашому Нечипору на руку ковінька. Ном. Марусі на руку ковінька, — мерщій з хати. Кв. I. 49.
Ко́вмір, ра, м. Воротникъ. У його на сертуці був червоний ковмір. Ком. II.
Ко́вмо, ма, с. Вязка конопли или льна.
Ко́внір, ра, м. = Ковмір. Козак звик червону стрічку в ковнірі носити. К. ЧР. 327. Ум. Ковніре́ць. А в нашого Василя… вишиваний ковнірець. Чуб. V. 1115.
Ководка, ки, ж. Позвонокъ (спинной). Вх. Лем. 426.
Ко́ворот, ту, м. 1) Коловоротъ. Язик як на ковороті гуляє. Ном. № 12972. 2) Ворота, которыми запираются выходныя улицы изъ села для охраненія полей отъ домашнихъ животныхъ. КС. 1893. V. 275. Рудч. Ск. II. 171.
Ковпа́к, ка́, м. 1) Колпакъ, шапка. От тепер я козак, що на мені червоний ковпак. Мет. 194. 2) Родъ посуды? Як я була в свого батька дівкою, то вмивалася з ковпака орілкою, а втиралася білою хустиною. Грин. III. 358. Ум. Ковпачо́к. Ізігнувся і підскочив, ще й поправив ковпачок. Чуб. V. 20.
Ковта́ти, та́ю, єш, одн. в. ковтну́ти, ну́, не́ш, гл. Глотать, глотнуть. Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. Кв. I. 57. Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. К. ЧР. 156. Сли́нку ковта́ти. Видѣть, какъ другіе ѣдятъ, а самому не имѣть возможности. Нашому теляті лиш слинку ковтати. Ном. № 1038. Употребляется и въ болѣе широкомъ значеніи: не имѣть возможности сдѣлать желаемаго въ то время, какъ другіе дѣлаютъ.
Ковтки́, кі́в, мн. 1) Серьги. О. 1861. XI. Свид. 29. Гол. Од. 60. Шух. I. 130. В стьожках, в намисті і ковтках тут танцювала викрутасом. Кот. Ен. 2) Сбившіеся комья шерсти. Диви, які ковтки он на собаці. Канев. у.
Ковтну́ти. См. Ковтати.
Ковто́к, тка́, м. Глотокъ. Кричить: Енея ледащицю злигаю я в один ковток. Котл. Ен. VI. 27. От він ізійшов на низ, щоб ковткув ізо три води ковтнути. Рудч. Ск. II. 171.
Ковтону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно глотнуть. Сивушки зараз ковтонули по кілишку. Котл. Ен.
Ковтрушко́вий, а, е. Сдѣланный изъ простой, недостаточно очищенной шерсти, (о сукнѣ).
Ковту́н, на́, м. 1) Медиц. Колтунъ, Plica polonica. Лучче відразу ковтун з голови збути. Ном. № 4285. І довгі коси в реп'яхах о поли бились в ковтунах. Шевч. 340. 2) Вообще сбившіеся въ комья волосы. 3) Комокъ овечьей шерсти, попадающійся при разбираніи ея для чесанія. Вас. 152.
Ковть! меж., выражающее глотаніе. Сосниц. у.
Ковтьо́ба, би и ковтьо́бина, ни, ж. Оставшееся на лукахъ послѣ половодья углубленіе въ землѣ, наполненное водою и заросшее осокою. А вже кабана то шукай де небудь біля ковтьоби. Черном. и Крем. у. Там така твань та такі ковтьоби, що й волами звідтіля не виїдеш. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Ковтю́х, ха́, м. Карликъ. Вх. Зн. 26.
Ковтя́х, ха́, м. = Ковтун 2. В головах ковтяхи. К. МБ. XII. 276.
Ковче́г, га, м. Ковчегъ. Увійшов Ной у ковчег. Єв. Л. XVII. 27.
Ко́гут, та, м. 1) Пѣтухъ. Два когути, два дима, дві господині ніколи не погодяться. Ном. 2) Тетеревъ (у гуцуловъ). Шух. I. 237. 3) Пѣтушье перо на шляпѣ гуцула. Шух. I. 128. Ум. Когу́тик. Ув. Когути́ще. Є у мене когутище, що всю нічку кукуріче. Нп.
Когу́тик, ка, м. Ум. отъ ко́гут. 1) Ой морозе, морозоньку, добрий чоловіче! Зморозь того когутика, нехай не кукуріче. Чуб. V. 113. 2) Самый верхній конецъ смере́ки. Шух. I. 176. 3) Узелъ на перевязи снопа. Вх. Зн. 26. 4) Курокъ ружья. Шух. I. 229. 5) Порода продолговатыхъ кислыхъ яблокъ. Вх. Лем. 426. 6) Раст. Convallaria bifolia. Лв. 97.
Когути́ще, ща, м. Ув. отъ ко́гут.
Когу́тій, я, є. = Когутячий. Вх. Лем. 426.
Когу́тячий, а, е. Пѣтушій. Желех.
