нахъ на поясѣ. Чуб. VII. 418. Ум. Колода́чик. Вх. Зн. 27.
Колоддя́, дя́, с. соб. отъ коло́да. Я закладав комори й хату з віковічного дубового колоддя на два людські віки. Левиц. I. 374.
Колоди́тися, джу́ся, дишся, гл. = Кородитися. Вона ще звечора стала колодитися на поперек, що болить. Зѣньк. у. Залюбовск.
Коло́диця, ці, ж. Ступица въ колесѣ. Вас. 147. См. Колодка.
Колоді́й, дія́, м. 1) Колесникъ. Левч. Ходи, ходи, колодію, зо мнов ночувати. Гол. II. 470. 2) = Колодач. Я йому такого колодія викував, що хоч куди. Хата, 122. 3) Понедѣльникъ сырной недѣли, когда привязываютъ коло́дку 2. Ном. № 528. Справля́ти колодія́. Пировать, выпивать на деньги, полученныя какъ выкупъ отъ коло́дки. О. 1861. X. Свидн. 62.
Коло́дка, ки, ж. Ум. отъ коло́да. 1) Небольшая колода. А-а, котку! не лізь на колодку, бо заб'єш головку. Макс. (1849). 103. Сложенныя у дворовъ на улицѣ бревна обыкновенно служатъ мѣстомъ собранія крестьянъ (преимущественно молодежи) въ праздничный день; поэтому — усі хлопці на колодці, а мого не має. Мет. 10. Гриць… устав з колодки. Г. Барв. 451. 2) Обрубокъ дерева, привязываемый женщиной неженатому мужчинѣ въ понедѣльникъ сырной недѣли; мужчина долженъ волочи́ти коло́дку, пока не откупится. Маркев. 2. О. 1861. X. Свидн. 63. Віддава́ти коло́дку. Обычай, по которому въ день Пасхи дѣвушка, христосуясь, не обмѣнивается съ парнемъ писанкой, а только даетъ ее ему, за что парень долженъ ей найня́ти тане́ць, т. е. музыку къ танцамъ. О. 1861. X. Свид. 60, 62. 3) = Колода 4. Скручують йому руки і забивають у колодку. Левиц. I. 41. 4) = Колода 8. Тутечки у його велика пасіка була, — колодок з двісті. Стор. 56. 5) Ступица въ колесѣ. Рудч. Чп. 250. 6) У кожевниковъ: рукоять шкафи́, скребка для кожъ. См. Шкафа. Шух. I. 253. 7) У гребенщиковъ: часть рога, соотвѣтствующая охвату рукой. Вас. 163. 8) Висячій замокъ. 9) Кадыкъ, головка дыхательнаго горла. Вх. Уг. 246. Ум. Коло́дочка.
Коло́дник, ка, м. Арестантъ. Посадив Іосифа в темницю, де сиділи царські колодники. Опат. 62.
Колодо́вбина, ни, ж. Выбой, ухабъ. Желех.
Коло́дочка, ки, ж. 1) Ум. отъ коло́дка въ указанныхъ значеніяхъ. 2) Черенокъ ножа. Г. Барв. 463. 3) Подборъ деревянный, обтянутый кожей. Чуб. VII. 431. Ввійшов молодий парубок в крамній сіренькій козачині, в чоботях на колодочках. Левиц. Пов. 181. 4) Деревянная выпуклая часть сѣделки, — къ ней прикрѣплены металлическія дужки для пропуска черезсѣдельника. Вас. 160.
Ко́лодрочка, ки, ж. Ум. отъ ко́лдра. Ходи ж, моя доню, до хати: час тобі на посаг сідати! — Постеліть колодрочку, — я війду. Гол. II. 100.
Колодю́х, ха, м. Раст. Rubus caesius. Лв. 101. См. Деринник.
Коло́дязний, а, е. Колодезный. Замигтіли хати, колодязні цямриння, садки і городи. МВ. I. 13. Високо вгору піднімалися колодязні журавлі. Левиц. Пов. 144. Колодязна вода.
Коло́дязь, зя, м. Колодецъ. В яру бачила вона колодязі з високими журавлями. Левиц. I. 514.
Колодя́ччя, чя, с. соб. = Колоддя. Все те мертвим сном спить, пороскидане як колодяччя. Мир. ХРВ. 269.
Колокі́л, ко́лу, м. 1) Колоколъ. Ой чия ж тут беседа тут вечеряє весела? Бийте коли, все колоколи, колоколи кованії у нас гості проханії. ХС. VII. 425. 2) Звонокъ на шеѣ коровы, козы. Вх. Зн. 27. Ум. Колокі́лок.
Колокі́локъ, лка, м. 1) Ум. отъ колокі́л. 2) мн. Родъ прически дѣвушекъ съ зубчастим проборомъ. Чуб. VII. 423.
Колокі́льце, ця, с. Бубенчикъ? А-а люлечки! шовковії вірвечки, золотії бильця, срібні колокільця, мальована колисочка: засни, мала дитиночка! Макс. (1849). 105.
Колома́зник, ка, м. = Колімажарь. Угор.
Коло́мазь, зі, ж. Деготь, скопляющійся на осяхъ; вообще деготь и мазь для колесъ.
Коломи́єць, ми́йця, м. 1) Житель Коломыйскаго округа. 2) Добывающій соль. Ой чи ти козак, чи ти чумак, чи ти коломиєць? передай мені хоть сухарь на гостинець. Нп. Значеніе слова видно изъ слѣдующихъ стиховъ Климентія: Торяники велику працю подиймають, паче коломийцов, що гуски виробляють. О. 1861. I. 226.
Коломи́йка, ки, ж. 1) Жительница Коломыйскаго округа. Ой славная коломийка
