Шене́лія, лії, шене́ля, лі, ж. Шинель. Ти, москалю, і добрий чоловік, та шенелія твоя злодій. Ном. № 816.
Шепеля́вий, а, е. Шепелявый. Хоть чуб кучерявий, дак сам шепелявий. Грин. III. 66.
Шепеля́ти, ля́ю, єш, гл. Шепелявить. Він (жид) говорив по український не шепеляючи. Левиц. Пов. 179.
Ше́піт, поту, м. = Шепт. А про що ви шепоти ведете з наймичкою? Сим. X. Тілько Христя і розібрала з того шепоту. Мир. Пов. II. 100.
Шепну́ти, пну́, неш, гл. Однокр. отъ шептати. Шепнуть.
Шепота́ння, ня, с. Шепотъ, шептанье. Мир. Пов. I. 137.
Шепота́ти, чу́, чеш, гл. = Шептати. Гай шепоче, гнуться лози. Шевч. 431.
Шепота́тися, чу́ся, чешся, гл. = Шепта́тися. Молодиці шепоталися довгенько собі. МВ. (О. 1862. I. 84). Шепочеться з калиною о давній годині. Шевч. 438.
Ше́поти, тів, м. 1) Пришептываніе. 2) Ябедничество, наушничество.
Шепоти́льник, ка, м. = Шепоти́нник 3. Новомоск. у.
Шепоти́льниця, ці, ж. = Шепотинниця.
Шепоти́нник, ка, м. 1) Пришептывающій. Черк. у. 2) Наушникъ. 3) Мелкій базарный торговецъ.
Шепоти́нниця, ці, ж. 1) Наушница. 2) Мелкая базарная торговка. Мнж. 194.
Шепоту́н, на́, м. Говорящій шепотомъ. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Шепт, ту, м. 1) Шепотъ. За вашим шептом нашого крику не чутно. Ном. № 12885. Шептом казати. НВолын. у. 2) мн. Нашептыванія, пришептыванія. Баб'ячі шепти. Черк. у.
Шепта́ння, ня, с. Шептанье, шепотъ. Учувалося тихе Хведорове шептання. Мир. Пов. I. 159. Ум. Шепта́ннячко.
Шепта́ти, пчу́, чеш, гл. 1) Шептать. Тихо стало в хаті, тілько наймичка шептала: „Мати.... мати.... мати....“ Шевч. 107. Пішов шелест по діброві, шепчуть густі лози. Шевч. 31. Про тебе і в шпиталя́х ше́пчуть — говорятъ хвастливому. Ном. № 2584. 2) О знахарствѣ: пришептывать. Не так буде, як ворожка шепче, а так буде, як Бог дасть. Ном. № 234. 3) Наговаривать, наушничать.
Шепта́тися, пчу́ся, чешся, гл. Шептаться. Дівчата вже нищечком сміялись, шептались. Левиц. I. 16.
Шепті́й, тія́, м. = Шептун. Треба йти до шептія, щоб пошептав корові. Волч. у.
Шепту́н, на́, м. Знахарь, пришептывающій. Мнж. 14.
Шепту́ня, ні, ж. Знахарка, пришептывающая.
Шепту́ха, хи, ж. = Шептуня. Я баба шептуха од злого духа. Ном. № 8353.
Шере́г, гу, м. Рядъ, шеренга. Три шереги народа. Гн. II. 136. Узяв Нечай ляхів класти трома шерегами. АД. II. 78.
Шерегува́ти, гу́ю, єш, гл. Строить въ ряды. Військо збірає.... все шерегує. АД. I. 15.
Шере́па, пи, ж. Безобразная женщина. Одружусь з такою шерепою, що і тобі сором буде. Шевч. (О. 1862. VI. 13). Се через вас, дурні шерепи, сталось. К. ЦН. 211.
Шерепа́тий, а, е. Шершавый, шероховатый. Вх. Зн. 81.
Шерепеня́, ня́ти, с. Маленькая некрасивая дѣвочка. Мале шерепеня, при землі не знать, а вже в мачках. Г. Барв. 248.
Шересті́ти, щу́, сти́ш, гл. = Шелестіти. Як у стрісі воробейки шерестять; шерестіли, полетіли да й нема. Чуб. V. 557.
Ше́рет, ту, м. = Шерех. Пішла по Росі крига, це вже йде шерет. Рк. Левиц.
Шерето́вка, ки, ж. Просорушка.
Шеретува́ння, ня, с. Отдѣленіе шелухи отъ зерна передъ помоломъ.
Шеретува́ти, ту́ю, єш, гл. Передъ помоломъ обдирать шелуху на зернѣ. Мельник меле, шеретує. Шевч. 540.
Шеретува́тися, ту́юся, єшся, гл. Очищаться зерну отъ шелухи. Просо шеретується. Мнж. 111.
Ше́рех, ха, ше́решень, ше́решінь, шня, м. Мелкій ледъ на рѣкѣ. Шерешень уже пішов по річці. Екатер. г.
Шереха́тий, а, е = Шерепатий. Вх. Зн. 81.
Шери́квас, са и су, м. = Шерітвас. Чуб. VII. 576.
Шері́твас, са и су, м. Чанъ.
Шермице́рія, рії, ж. Фехтованіе. К. ЧР. 428. І так же то обидва знали тую шермицерію, що ні той того, ні той того не зможе зачепити, — одвічають сами шаблі. К. ЧР. 167.
