Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/150

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

измѣнить свое мнѣніе. Хоч мене ніхто не переумить… МВ. II. 124.

Переую́чити, чу, чиш, гл. Перевьючить.

Перехамну́ти, ну́, не́ш, гл. Перекусить наскоро. Зібрався чоловік щоб з'їхать у друге місце і ввішов у хату перехамнуть. Ном. № 12000, стр. 289.

Перехапа́ти, па́ю, єш, гл. Перехватать. (Гусенят) ворони та сороки аж четверо перехапали. Г. Барв. 314.

Перехарама́ркати, каю, єш, гл. Поспѣшно прочесть подъ носъ, пробормотать. Піп та дяк так сяк перехарамаркали службу.

Перехвали́ти. См. Перехвалювати.

Перехва́лювати, люю, єш, сов. в. перехвали́ти, лю́, лиш, гл. Перехваливать, перехвалить. Перехвалить на один бік. Ном. № 7478.

Перехварбува́ти, бу́ю, єш, гл. Перекрасить.

Перехворі́ти, рі́ю, єш, гл. Переболѣть. Инший віл перехворіє та й живе, а инший здохне. Лебед. у.

Перехи́бити. См. Перехиблювати.

Перехи́блювати, люю, єш, сов. в. перехи́бити, блю, биш, гл. Дѣлать, сдѣлать не такъ, какъ слѣдуетъ. Куди ні ступлю ступнем, — у всьому перехиблю, усе не по їх. Г. Барв. 444.

Перехибну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Потерявъ равновѣсіе, упасть. Желех.

Перехили́ти, ся. См. Перехиляти, ся.

Перехиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. перехили́ти, лю́, лиш, гл. Наклонять, наклонить; склонять, склонить. Перехилив порожню пляшку над чаркою. Левиц. I. 143. Перехилить голову. Ном. № 336. Кому вагу мечами перехилим, тому широка вклониться земля. К. ПС. 129.

Перехиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. перехили́тися, лю́ся, лишся, гл. Наклоняться, наклониться, свѣшиваться, свѣситься. Ой у броду беру воду, не перехилюся. Мет. 50. Перехилилась через тин, вітає нас. МВ. I. 10.

Перехи́мородити, джу, диш, гл. Пересилить въ интригахъ, хитростяхъ, колдовствѣ. Він ледачий химороду химородить. Ну, та я його перехимороджу. Г. Барв. 449.

Перехитри́ти, рю́, ри́ш, гл. = Перехитрувати.

Перехитрува́ти, ру́ю, єш, гл. Перехитрить. Хитрував, а то ще хитріше, перехитрувало. Ном. № 3070.

Перехи́тувати, тую, єш, гл. Перекачивать, шатая наклонять. Ой у полі дві тополі, одна одну перехитує. Мил. 117.

Перехі́д, хо́ду, м. 1) Переходъ, переправа. Нема льоду, нема льоду, нема й переходу, коли тобі люба мила, — бреди й через воду. Чуб. III. 128. То поляки через три ріки три переходи мали. Макс. 2)? Переходом в чистім полі зацвіли волошки. Чуб. V. 136 3) Припадокъ падучей болѣзни, эпилепсія. Грин. II. 319. У дѣтей: родимецъ, сильныя судороги. Мил. 34, 19.

Перехма́рити, рить, гл. безл. О тучахъ: разойтись.

Перехня́бити, блю, биш, гл. Наклонить на бокъ. Нащо ти так шапку перехнябив?

Перехня́битися, блюся, бишся, гл. Наклониться, накрениться, покоситься. В цьому стіжку добра кладь, то й стіжок не перехнябився. Рк. Левиц. Стара хата вже перехнябилась набік. Рк. Левиц. Санки перехнябились, а я сторч головою.

Перехо́в, ву, м. перехо́ванка, ки, ж. Прятаніе; укрывательство.

Перехова́ти, ся. См. Переховувати, ся.

Перехо́вувати, вую, єш, сов. в. перехова́ти, ва́ю, єш, гл. Перепрятывать, перепрятать; спрятать на извѣстное время. Добре, що я гроші переховав, а то затого все село буде знати: в теї куми язик довгий. Рудч. Ск. I. 185. Сьогодні оце сховає там, а через який час полічить їх (гроші) і перехова у друге місце. Грин. II. 143. Хоч і вкрав би хто яку одежину, то він переховає Г. Барв. 190.

Перехо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. перехова́тися, ва́юся, єшся, гл. 1) Прятаться, спрятаться, укрыться на извѣстное время. Скільки раз вона переховувалась по чужих хатах, по клунях, поки в йому було не простигне той пекельний вогонь. Левиц. Пов. 106. 2) Сохраняться, сохраниться. Я таки й чував про старого Филона, що в його старосвіщина переховується. Г. Барв. 181.

Перехо́дити, джу, диш, сов. в. перейти́, йду́, деш, гл. 1) Переходить, перейти. Нездужаю, рідний брате, не перейду хати. Чуб. V. 152. 2) Проходить, пройти. Поуставлялися всі громадами побіч дороги і чекали, доки не буде попри них переходити. Гн. I. 114. Ішов-перейшов мі-