Обню́хувати, хую, єш, сов. в. обню́хати, хаю, єш, гл. Обнюхивать, обнюхать.
Обня́ти, ся. См. Обіймати, ся.
Обобічний, а, е. Находящійся по обѣимъ сторонамъ рѣки.
Обов'яза́ти, ся. См. Обов'я́зувати, ся.
Обов'язко́вий, а, е. Обязательный. Желех.
Обов'я́зок, зку, м. Обязательство; обязанность, долгъ.
Обов'я́зувати, зую, єш, сов. в. обов'яза́ти, жу́, жеш, гл. Обязывать, обязать.
Обов'я́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. обов'яза́тися, жу́ся, жешся, гл. Обязываться, обязаться.
Ободи́стий, а, е. Согнутый, дугообразный. В ободистих голоблях коняка краще везе як у рівних. Рк. Левиц.
Ободня́к, ка́, м. Человѣкъ, дѣлающій ободья. Радом.
Ободува́ти, ду́ю, єш, гл. Выгинаться ободомъ. Мнж. 187.
Ободя́к, ка́, м. Колесо съ цѣльнымъ ободомъ. Подляс.
Ободяри́тися, рю́ся, ришся, гл. Оправиться, окрѣпнуть. Кінь був плохий, та замучений, а тепер ободярився. Харьк.
Обо́є, обо́х, обо́м, обома́, числ. Обое. Въ приложеніи къ людямъ обоє употребляется только въ томъ случаѣ, если говорится о мужчинѣ и женщинѣ вмѣстѣ. Є в мене криниця край перелазу, та вмиємось, милесенький, обоє разом. Чуб. V. 54. Ум. Обо́йко.
Обо́з, зу, м. Лагерь, станъ. Сина посилав до військового обозу, а сам знав одну церкву. К. ЧР. 14. Пусти мене, коменданте, з обозу до дому. Чуб. V. 332.
Обо́зний, ного, м. Въ старомъ козацкомъ войскѣ: высшій военный чиновникъ, завѣдывающій обозомъ и артиллеріей, начальникъ штаба. Забрали гетьмана Остряницю, обозного Сурлика. Стор. М. Пр. 161.
Обо́йко, числ. Ум. отъ обоє. Хлопець і дівчинка, обойко як з воску вилились у матір. ЗОЮР. II. 33.
Оболо́к, ка, м. 1) Окно. По під мій оболок до другої ходить. Гол. III. 389. 2) мн. Оболо́ки. Лазурь небесная. Це, що ми бачим над собою синє, до це ще не небо, а це оболоки, а те, шо ходить по під оболоками, до то хмара. Чуб. I. 2. См. Облак.
Оболо́на, ни, ж. 1) Кожа, оболочка. Вх. Лем. 441. 2) Оконное стекло. 3) Дверца кареты. ЗОЮР. II. 54. Ум. Оболо́нка. МВ. (О. 1862. I. 92). А з оболонками вікно в садочок літом одчинялось. Шевч.
Оболо́нь, ні, ж. Низменное луговое пространство. Мкр. Н. 23. В чистім полі на оболоні там іграв коник вороненький. Нп. Приїхав гість та й став на поміст, роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291, № 32.
Обомлі́ти, млі́ю, єш, гл. Обомлѣть. То удова, старая жона, коня уздріла, — вся обомліла. Макс.
Обопі́льний, а, е. Взаимный, обоюдный. Чуб. VI. 339.
Обопі́льність, ности, ж. Взаимность. Чуб. I. 275.
Обопі́льно, нар. Взаимно. Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка, непокірлива; не долюбляла і вона його обопільно. МВ. II. 79.
Обо́ра, ри, ж. 1) Загонъ (загороженное мѣсто для скота). Сімсот овець на оборі. Нп. Тобі, мати, новії обори, мені давай рябії корови. Мет. 2) Желобокъ въ видѣ круга, сдѣланный циркулемъ или подобнымъ инструментомъ въ деревѣ — напр., чтобы вырѣзать дно круглаго сосуда или для инкрустированія предмета втискиваемымъ въ желобокъ металломъ. Шух. I. 250, 277, 281. 3) Круглая дыра въ обуви, сквозь которую протягиваются воло́ки. Шух. I. 121.
Обора́ти, рю́, реш, гл. Обойти плугомъ.
Обора́тися, рю́ся, решся, гл. Окончить запашку.
Оборі́г, ро́га, м. Крыша на четырехъ столбахъ, подъ которой складываютъ сѣно или разный хлѣбъ; она опускается по мѣрѣ убыли находящагося подъ ней. Гол. Од. 35. Шух. I. 108. Ой лишу я косу в стозі, граблі в оборозі. Гол. II. 418. Як жито в оборозі, то надія в Бозі. Ном. № 10130. Ходи́ти оборо́га. Святочная игра (на праздникъ Пасхи); въ церковной оградѣ четыре человѣка соединяются внизу, а два стоятъ у нихъ на плечахъ и такъ ходятъ. То же см. Вежа, Дзвіниця. МУЕ. III. 44. Ум. Оборо́жок.
Оборова́тий, а, е. Круговидный. Шух. I. 284.
О́боро́жень, жня, м. = Оборожина. Желех.
Оборо́жина, ни, ж. Столбъ въ оборозі. Вх. Зн. 42. Желех.
Оборо́на, ни, ж. Защита, оборона. Сорока в ворони просить оборони. Ном. № 1566.
Оборо́нець, нця, м. Защитникъ, заступникъ. Мали пани на Вкраїні добрі
