Нестерюка на брамі пороли, они ж єго потрошили і голов лупали. Гол. I. 55. 3) — пір'я = Дерти пір'я. Вх. Лем. 454. 4) О дождѣ: лить. Дощ так і поре.
По́ротина, ни, ж. 1) Клеймо на овцѣ: ухо разрѣзается вдоль до половины. Харьк. г. 2) Клеймо на домашней птицѣ: разрѣзъ перепонки между пальцами. Мнж. 182.
Поро́тися, рю́ся, решся, гл. Пороться, распарываться.
По́рох, ху, м. 1) и во мн. порохи́. Пыль; прахъ. Порох з ніг ваших обтрусіть. Єв. Л. IX. 5. У хаті по стінах порохи. Каменец. у. Вірли крильма землю збили, порохами скопотили. АД. I. 298. 2) Порохъ. Г. Барв. 403. Понавозили рушниць і великі запаси пороху й олива. Стор. МПр. 60. Ум. По́рошок.
Пороха́нь, ні, ж. = Порохонь. Мил. 172.
Пороха́чка, ки, ж. Жаба, Bufo. Вх. Пч. II. 16. То-же: Карапаня, рапавка.
Порохна́вий, а, е. 1) Истлѣвшій. 2) Превратившійся въ пыль. 3) Сгнившій. Порохнавий зуб. ЕЗ. V. 183.
Порохна́віти, вію, єш, гл. 1) Истлѣвать, обращаться въ труху. 2) Обращаться въ пыль. Земля порохнавіє. Каменец. у. 3) Гнить. У чоловіка зуби порохнавіють. ЕЗ. V. 183.
Порохни́й, а́, е́ = Порошний. Шлях… гучний та людний та порохний. МВ. III. 66.
Порохни́на, ни, ж. = Порохонь. Вх. Лем. 454.
Порохні́ти, ні́ю, єш, гл. = Порохнавіти.
Порохно́, на́, с. = Порохня. Угор.
Порохня́, ні́, ж. Труха, сгнившее дерево. Грин. I. 10. Алв. 68. Такий старий, що й порохня сиплеться. (Комора) похилилась і порохнею взялась. Г. Барв. 184.
Порохня́вий, а, е = Порохнавий. Церква стара, аж поросла, аж порохнява. Чуб. II. 192.
Порохня́віти, вію, єш, гл. = Порохнавіти. Угор.
Порохо́вий, а, е. Пороховой.
По́рохонь, ні, ж. Гнилушка, гнилое дерево. Ромен. у.
Поро́чно нар. Погодно. Жив тут недалеко у пана одного він порочно. МВ. (О. 1862. I. 102).
Поро́ша, ші, ж. Первый снѣгъ. Грин. III. 341. По двору, по двору да пороша упала; а на тій пороші сліди хороші. Мет. 232. Ум. Порошенька.
Пороши́на, ни, ж. 1) Порошина. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацькая слава. Макс. 2) Пылинка. Я вийму порошину тобі з ока. Єв. Мт. VII. 4. Ум. Пороши́нка.
Пороши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Пылить. 2) О снѣгѣ: сыпаться. Сніг порошить.
Порошко́вий, а, е. — звір. У охотниковъ: звѣрь во время отъ 1 октября по 1 марта. О. 1862. II. 62.
Порошни́й, а́, е́. Пыльный. Желех.
Порошни́к, ка́, м. Рогъ для пороха. Вх. Зн. 52.
Порошни́ця, ці, ж. Пороховница. Шух. I. 230, 231.
По́рошно, нар. Посыпано, усыпано (пылью, мукой и пр.). Де борошно, там і порошно. Ном. № 9874.
По́рошок, шку, м. Ум. отъ порох.
Пороща́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) О дождѣ, снѣгѣ: барабанить по окнамъ, стѣнамъ. Дощ порощить у вікно. Харьк. Хуртовина все забиває та порощить у вікна. О. 1861. V. 74. 2) Кричать торопясь, въ гнѣвѣ (о человѣкѣ). Левч. 27.
По́рпати, паю, єш, гл. Копаться, разгребать, выгребать (о курахъ и пр.). Кури порпають грядки. Каменец. у. (Пес) порпає яму. ЕЗ. 5. 177. 2) Возиться, рыться въ чемъ.
По́рплитися, плюся, плишся, гл. = Порпати. Порплиться кожен собі в господі, як курка на гнізді. Мир. ХРВ. 88. І чого ти там так довго порплишся? Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
По́рплиця, ці, ж. 1) Желѣзная планка въ верхнемъ мельничномъ камнѣ, въ нее входитъ верхній конецъ веретена, вращающаго жерновъ. Вас. 179. Мик. 481. Kolb. I. 61. 2) мн. Струпья на головѣ. ЗЮЗО. I. 173.
По́рпличник, ка, м. Раст. Verbena officinalis V. ЗЮЗО. I. 173.
По́рплі, лів, м. мн. = Порплиця 2. Вх. Зн. 53.
По́рска́ти, по́рськати, каю, єш, гл. 1) Брызгать. 2) Сыпаться, летѣть во множествѣ. В неділю рано дрова рубали, а ми до личка тріски порскали. Левиц. Світ. 12. 3) Выскальзывать; о вѣтви: вырываться изъ рукъ вверхъ.
Порски́й, порськи́й, а́, е́. 1) Рѣзвый, быстрый. О. 1862. V. Кух. 38. Порськенький хлопчик. Черк. у. Почувши волю, кінь порский геть степом вибриком побрався. Греб. 354. 2) Легко раскалывающійся.
