заманчивость; также: то, что привлекаетъ. Желех.
Прива́бити. См. Приваблювати.
Прива́блювання, ня, с. Привлеченіе.
Прива́блювати, люю, єш, сов. в. прива́бити, блю, биш, гл. Привлекать, привлечь. Ой, дівчино люба, мила, ти ж то мене привабила. Грин. III. 161.
Прива́бний, а, е. Привлекательный. Желех.
Прива́дити, джу, диш, гл. Привязать, привѣсить. Угор. Вх. Лем. 456.
Прива́л, лу, м. Выступъ скалы. Желех. Сіли собі на привалу, люльки закурили. Гол. I. 160.
При́валок, лку, м. Неподвижная скамья, придѣлываемая къ лежанкѣ. МУЕ. I. 89. (Черниг.).
Привари́ти. См. Приварювати.
Прива́рювати, рюю, єш, сов. в. привари́ти, рю́, риш, гл. 1) Доваривать, доварить. Треба приварити каші, бо мало. 2) О желѣзѣ: наваривать, наварить, приварить.
Прива́тний, а, е. Частный. Заприсягну не втручатись у жадні козацькі справи і стану жити… приватною особою. Кост. Ч. 101.
Приведе́нник, ка, м. Сынъ жены, рожденный ею отъ перваго мужа и приведенный въ семью второго. Ум. Приведе́нничок.
Приведе́нниця, ці, ж. Дочь жены, рожденная ею отъ перваго мужа и приведенная въ семью второго. Ум. Приведе́нничка.
Приведе́нничок, чка, м. Ум. отъ приведенник.
Приведе́ння, ня, с. = Приведенція. З однією жінкою було ось яке приведення. ЗОЮР. II. 34.
Приведе́нція, ції, ж. Приключеніе. Сим. 151.
Привезти́, ся. См. Привозити, ся.
Приверзти́ся, зу́ся, зе́шся, гл. Примерещиться, пригрезиться. Шевч. 363. Чого у сні не приверзеться.
Приверну́ти, ся. См. Привертати, ся.
Приверта́ти, та́ю, єш, сов. в. приверну́ти, ну́, неш, гл. 1) Поворачивать, поворотить къ чему (при ѣздѣ). Нехай вони човни до берега привертають. АД. I. 248. Коло мого дворика козаченько кониченьком грає, да все до моїх ворітечок коня привертає. Чуб. V. 150. 2) Располагать, расположить, склонять, склонить къ чему. 3) Наваливать, навалить чѣмъ-либо тяжелымъ сверху. В вишневім садочку схоронила, сирою землею пригорнула, біленьким камінцем привернула. Чуб. V. 781. Десь мого милого сира земля привернула. Рудч. Чп. 137. 4) Возвращать, возвратить. Назад до життя привернув. Гн. I. 112. 5) Запошивать, запошить. Шух. I. 153.
Приверта́тися, та́юся, єшся, сов. в. приверну́тися, ну́ся, нешся, гл. 1) Поворачиваться, поворотиться къ чему, склоняться, склониться къ чему. Береза росте, розростається, лист до листонька привертається. Гол. I. 187. 2) Возвращаться, возвратиться. Нехай додому не вертається. Як же вона привернеться, то-то ж вона лиха набереться. Грин. III. 304. 3) Склоняться, склониться къ чему, кому, чувствовать, почувствовать склонность, влеченіе. Чуб. V. 549. Не привертається і не пригортається моє серце до його. Грин. III. 329.
Приве́ртиця, ці, ж. Раст. Convolvulus, вьюнокъ. Мнж. 190.
Приве́ршуватися, шуюся, єшся, гл. Нарастать, увеличиваться. Що-року по рублеві привершується. НВолын. у.
Привести́, веду́, де́ш, гл. 1) См. Приводити. 2) Родить. Жінка привела дитя. КС. 1893. VII. 74. До панича, бачиш, ходила, поки дитину привела. Шевч. Кобила привела коника. Грин. I. 149.
Привечері́тися, рі́ється, гл. безл. Смеркнуться. Вх. Уг. 203.
При́ви́ддя, дя, с. Видѣніе. Сни і привиддя ночнії. К. Іов. 72. Колись рабу Твоєму, Боже, ти в привидді глаголав. К. Псал. 206.
Приви́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. приви́дітися, джуся, дишся, гл. Грезиться, пригрезиться, показываться, показаться. Чуб. I. 90. Ой то тобі приснилося, ой то тобі привиділося. Чуб. V. 1093. Той шлях мені привижувався: бачив кілька слобід і Лубні. — „Звідці?“ — спитав Кобза, дивуючись: „яка ж мара показувала тобі ті слободи і Лубні? Стор. МПр. 24.
При́видки, ків, м. мн. Видѣнія. А ти мене що-раз лякаєш снами, у привидки трівожиш мою душу. К. Іов. 16.
Привика́ти, ка́ю, єш, сов. в. привик(ну)ти, ну, неш, гл. Привыкать, привыкнуть. Голуб, мати, голуб, мати, к вікну прилітає. „Давай, доню, принадоньку, нехай привикає“. Мет. 23.
Привика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. приви́кнутися, нуся, нешся, гл. = Привикати, привикнути. З ким любилась, — розлучилась, мушу забуваться; з ким не зналась, — повінчалась, мушу привикаться. Чуб. V. 186.
Приви́клий, а, е. Привыкшій.
