Приви́кнути, ся. См. Привикати, ся.
Приви́кти. См. Привикати.
Привиле́й, ле́ю, м. Привилегія. Дав нам привилей осягти під город поля, гаї і сіножаті, які сами улюбимо. К. ЧР. 225. Чадо попсованого привилеями панства. К. ХП. 23.
Приви́нен, ви́нна, не. Прикосновененъ, причастенъ. Рукою чоловікові біду зробиш, а язиком ще й гіршу, а очі нічому не привинні. Кв. I. 25. Я не привинен до того. НВолын. у.
Приви́тниця, ці, ж. Родъ растенія. ХС. III. 51.
Привича́ти, ча́ю, єш, сов. в. приви́чити, чу, чиш, гл. Пріучать, пріучить. То він так привичив. Черк. у.
Приви́ченька, ки, ж. Ум. отъ привичка.
Приви́чити. См. Привичати.
Приви́чка, ки, ж. Привычка. Ум. Приви́ченька. Мет. 316.
При́від, воду, м. 1) Руководство, предводительство. А дурень за моїм приводом працює. Г. Барв. 307. Рад би я встати та й привід дати своєму дитяточку. О. 1862. IV. 40. (Нп.). Всюди привід дає, а татусь тільки за нею, хоть і не дуже то покійник любив за чужим приводом ходить. Сим. 202. Моторний, сміливий, він скрізь давав усьому привід. Мир. ХРВ. 146. 2) Причина, основаніе. З яко́го при́воду? На какой причинѣ?
Приві́дець, дця и приві́дця, ці, м. Руководитель; предводитель. Черк. у. Геть у полі у широкім татари ночують… Їх приводець по табору, мов пан який, ходить. АД. I. 166. Макогоненко до всеї біди привідця. Котл. НП. 378. Привідця був во всіх содомах. Котл. Ен. VI. 25.
Приві́дниця, ці, ж. Предводительница; руководительница. Левиц. I. 286.
Приві́жка, ки, ж. Возжа для пристяжной. Міусск. окр.
Привій, во́ю, м. Веревка или ремешекъ, которымъ прикрѣплено къ верхней части ярма кольцо (каблу́чка), соединяющее ярмо съ дышломъ. Чуб. VII. 405. Рудч. Чп. 250.
Приві́лля, ля, с. 1) Приволье, раздолье. На вовків там привілля, — все пущі, а людей нема. Лебед. у. 2) Достатокъ. Нема привілля ніякого у його, як же за його йти. НВолын. у. 3) Бу́ти за приві́ллям. Быть въ уютномъ удобномъ мѣстѣ. Був за привіллям у вас і я, і коні. НВолын. у.
Приві́льний, а, е. Привольный.
Приві́т, ту, м. Привѣтъ, привѣтствіе. Харьк. г. Мет. 242.
Привіта́ння, ня, с. Привѣтствіе. Щире привітання. Стор. МПр. 94. Забувши й своє панство, зустрів батька Пугача з таким привітанням, мов той у найдорожчих кармазинах. К. ЧР. 223.
Привіта́ти, та́ю, єш, гл. Принять, привѣтствовать. От воно і вклонилось, і привітало мене чепурненько. МВ. I. 18. Тую галеру із грізної гармати привітайте, гостинця їй дайте. Лукаш.
Привіта́тися, та́юся, єшся, гл. Поздороваться. Зліз з коника, привітався: „День добрий, серденько!“ Чуб. V. 384. Іди, доню, найди її, найди, привітайся. Шевч. 72.
Привітиця, ці, ж. Раст. Cuscuta monogina Wahl. ЗЮЗО. I. 120.
Привітни́й, а́, е́. Привѣтливый. До всякого привітна й ласкава. МВ. I. 35. Ум. Привітне́нький.
Приві́тниця, ці, ж. Привѣтливая женщина. І нашим коморам клюшниця, і нашому роду привітниця. Чуб. V. 727.
Приві́тно, нар. Привѣтливо. Стор. МПр. 52. Въ знач.: уютно. Там (у кімнаті) було тепло, гарно, спокійно, привітно зімньої темної ночі. Левиц. Пов. 190. Ум. Привітне́нько.
Приві́ятися, ві́юся, єшся, гл. Прибыть, притащиться, явиться (неуважительно къ прибывшему). Забув же він сови позвать; а совонька не гнівалась, сама вона привіялась. Грин. III. 662.
Привласти́ти. См. Привлащати.
Привлаща́ти, ща́ю, єш, сов. в. привласти́ти, щу́, сти́ш, гл. Присваивать, присвоить. Гетьман маєтностей і добр військових не має самовласно собі привлащати.
Приво́дити, джу, диш, сов. в. привести́, веду́, де́ш, гл. Приводить, привести. Приводить він до того дерева вовків. Рудч. Ск. I. 7.
При́водні, днів, м. мн. Въ водяной мельницѣ, въ пути, по которому вода идетъ къ наружному колесу, — мѣсто между заста́вкою и ло́ддями, т. е. отъ заставки до того пункта, гдѣ вода прикасается къ колесу. Черниг. у.
Приво́зити, жу, зиш, сов. в. привезти́, зу́, зе́ш, гл. Привозить, привезти. Чим я тоді дровець привезу? Рудч. Ск. II. 7.
Приво́зитися, жуся, зишся, сов. в. привезти́ся, зу́ся, зе́шся, гл. Пріѣзжать,
