понесемо, горівки нап'ємо, занесемо до жида, — буде, пане, огида. Лукаш. 148. Що у людей високе, те огида перед Богом. Єв. Л. XVI. 15. 2) Отвращеніе, омерзеніе. Аж огида дивитися, — таке погане. 3) Противный человѣкъ. Лучче б мені, моя мати, гірку редьку їсти, як ледачу жуінку мати, що гидко й присісти. Пошов би я поміж люде, чи Богу молиться, — як здумаю про огиду, забуду й хреститься. Грин. III. 569.
Оги́дити, джу, диш, гл. 1) Загадить. 2) Опорочить, обезчестить.
Оги́діти, дію, єш, гл. = Огиднути.
Оги́дливий, а, е. = Огидний.
Оги́дливість, вости, ж. = Огидність. Дмитренко з огидливостю глянув на останніх гласних. Мир. ХРВ. 374.
Оги́длий, а, е. = Огидний.
Оги́длість, лости, ж. = Огидність.
Оги́дний, а, е. Противный, отвратительный, мерзкій, гнусный.
Оги́дник, ка, м. Противный, отвратительный человѣкъ. Вх. Зн. 43.
Оги́дниця, ці, ж. Противная, отвратительная женщина. Вх. Зн. 43.
Оги́дність, ности, ж. Мерзость, гнусность.
Оги́дно, нар. Противно, отвратительно, мерзко.
Оги́днути, ну, неш, гл. Опротивѣть, надоѣсть, опостылѣть. Море так йому огидло, що бісом на його дививсь. Котл. Ен. I. 14.
Огина́тися, на́юся, єшся, гл. Уклоняться, отвиливать. Він де кого підмовляв до себе переїздити, так усе огинаються. Харьк. г.
О́гир, ра, м. = Огер. Прискочив перше до Камили, як огир добрий до кобили. Котл. Ен. VI. 61.
Огірко́вий, а, е. Огуречный. Напийсь огіркового росолу, то може полекшає. Харьк.
Огіро́к, рка́, м. 1) Огурецъ, cucumis salibus. 2) Родъ игры, въ которой дѣвушки берутся за руки, составляютъ цѣпь, вьющуюся на подобіе стеблей огурцовъ, и поютъ пѣсни. Чуб. III. 79. 3) мн. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 376. 4) мн. Родъ вышивки. Чуб. VII. 427. Ум. Огіро́чок. Ув. Огірчи́ще.
Огіро́чник, огіро́шник, ку, м. Раст.: а) Borago officinalis. Мил. 35. ЗЮЗО. I. 114. б) Trifolium arvense L. ЗЮЗО. I. 172. в) Spiraca ulmaria L. ЗЮЗО. I. 172. г) Соломонова печать, Polygonatum multiflorum. Мнж. 187.
Огірчи́ще, ща, с. Ув. отъ огірок. Лебед. у.
Огла́бля, ля, с. и огла́блі, мн. = Оголони. Желех. Вх. Зн. 43.
Огла́в, ву, м. Уздечка, недоуздокъ. Вх. Лем. 442.
Огла́вець, вця, м. Недоуздокъ. Вх. Лем. 442.
Огла́с, су, м. 1) Возвѣщеніе, оглашеніе; также церковное оглашеніе о предстоящемъ бракосочетаніи. МУЕ. III. 80. 2) Опубликованіе. Багато лежить у мене писання українського до друку, багато я перечитав його, та ось тільки кришечку до огласу вибрав. К. (Хата, 2). 3) Возгласъ, крикъ. Птиця відтіля з веселим огласом летіла. Мкр. Г. 11. Брата Лазаря огласом спросив. Гол. III. 269.
Огласи́ти, ся. См. Оглашати, ся.
Оглаша́ти, ша́ю, єш, сов. в. огласи́ти, шу́, си́ш, гл. = Оголошувати, оголосити. 1) Кожне стало оглашати звичний подарунок. Мкр. Н. 37. 2) Огласив я друком не одно вже своє й чуже компонування. К. (Хата, 1). 3) Огласили запорожці Брюховецького гетьманом. К. ЧР.
Оглаша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. огласи́тися, шу́ся, си́шся, гл. = Оголошуватися, оголоситися. Огласився дуже жіночий плач, народ загомонів. Стор. I. 253.
Оглаше́нка, ки, ж. Церковныя сѣни между церковью и колокольнею. Ромен. у.
Оглаше́нний, а, е. Безумный. Може ти, оглашенний, і дитину її задавив? Стор. МПр. 35. Крутяться, як оглашенні. Стор. МПр. 167.
Огле́діти, джу, диш, гл. = Оглядіти. Вийди, матенько, огледи, шо тобі бояре привезли. Лукаш. 96.
Огле́дітися, джуся, дишся, гл. = Оглядітися. Тепер у дворі гості, ніколи й огледіться за мною. МВ. I. 72.
Оглобе́льний, а, е = Голобельний. Оглобельна аж брикає. Котл. Ен. I. 28.
Огло́бля, лі, ж. = Голобля. Чуб. V. 1074.
О́глух, ха, м. Дуракъ. Оглух царя небесного. Ном. № 6306.
Оглу́х(ну)ти, ну, неш, гл. Оглохнуть. Всі оглухли, похилились. Шевч. Оглухли, не чують. Шевч. 210.
Огляд, ду, м. 1) Осмотръ; обзоръ; смотръ. Вернувшись після огляду козацької сотні. Кв. II. 69. На о́гляд до́брий. На взглядъ хорошій. За два о́гляди. Дважды
