Земля завалилась.... спустили в ту провалину. Чуб. II. 208.
Провали́ти, ся. См. Провалювати, ся.
Прова́лля, ля, с. Пропасть, оврагъ. АД. II. 26. Ой зійду я на гірочку та загляну в провалля. Чуб. V. 1016. Ум. Прова́ллячко. Ном. № 11412. Ув. Проваллю́ка. Лохв. у.
Прова́лювати, люю, єш, сов. в. провали́ти, лю́, лиш, гл. Проламливать, проломить, пробивать, пробить. А ні каменя не дадуть голову провалити. Ном. № 4689. 2) Наваливать, навалить. Шух. I. 91.
Прова́люватися, лююся, єшся, сов. в. провали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Проваливаться, провалиться. Туди не підскочиш, туди не провалишся. Ном. № 2033. 2) Проламливаться, проломиться. Ударив кулаком у стіну, — так стіна і провалилась, дарма, що була така завтовшки, як у мужика хата. Рудч. Ск. I. 104.
Провартува́ти, ту́ю, єш, гл. Пробыть на стражѣ, прокараулить.
Провезти́. См. Провозити.
Провередити, джу, диш, гл. Проколоть, пробить насквозь. Вх. Зн. 56.
Провередува́ти, ду́ю, єш, гл. Прокапризничать, прихотничать извѣстное врамя.
Провереща́ти, щу́, щи́ш, гл. Рѣзко прокричать.
Проверну́ти, ну́, неш, гл. = Провертіти. Проверни дірки в дошці. См. Провірчувати.
Провесели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Провести весело время.
Провесінь, ні, ж. Начало весны. Настала ж провесінь і воду скрізь пустило. К. Дз. 153. Переносно: молодые годы. А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь. Св. Л. 38.
Про́весна, ни, ж. = Провесінь. Мнж. 190. На про́весні. Ранней весной.
Провести́, ся. См. Проводити, ся.
Провече́ряти, ря́ю, єш, гл. Проужинать. Провечеряв три копійки. Харьк.
Прове́штатися, таюся, єшся, гл. Прошататься, прошляться. Пішли запорожці до турчина і провештались у його літ з двадцять. Стор. II. 141.
Прови́діти, джу, диш, гл. Прозрѣть. ЕЗ. V. 201. Ту є на долині така керниці.... що й аби темний у ні умивсі, то би провидів. Гн. II. 203.
Прови́на, ни, ж. Вина, проступокъ. АД. II. 62. За яку провину у холодну посадили його? НВолын. у. То се вони караються у його за провину, за гордощі без міри. К. Іов. 79. Ум. Прови́нка, прови́нонька. А за тоту провиноньку Бог би тя скарав. Гол. I. 294.
Прови́нен, ви́нна, не, прови́нний, а, е. Виноватъ, виновенъ. Дівчинонька мила перш мене любила, тепер залишила; скажи мені, що провинен? чи не люблю, як повинен? Чуб. V. 168.
Провини́ти, ню́, ни́ш, гл. Провиниться. Що ж я провинив, що тя питаю? Чуб. V. 89. Будеш бити, сли-м провинила. Гол.
Провини́тися, ню́ся, ни́шся, гл. = Провинити. Скажи, в чому тобі я провинився? К. Іов.
Прови́нка, ки, ж. Ум. отъ провина.
Прови́нник, ка, м. Виновникъ, провинившійся. Провинників-парубків посадили в холодну. Рк. Левиц.
Прови́нонька, ки, ж. Ум. отъ провина.
Провинува́титися, чуся, тишся, гл. Провиниться. Жив дяк у якомусь селі, та чимсь провинувативсь. О. 1862. VI. 54.
Провіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. прові́яти, ві́ю, єш, гл. Провѣвать, провѣять, продувать, продуть. (Земляночка) без дверець і без віконець: нікуди вітру провівати. Мет. 448. Куди віє, туди й провіває, козака молодого прохолоджає. ЗОЮР. I. 15. Роскидаю всю одежу, нехай вітер провіва. Грин. III. 196.
Про́від, воду, м. 1) Руководство, предводительство, веденіе. Ком. Пр. № 1091. Дава́ти про́від. Руководить. 2) Провожаніе, а также люди, провожащіе кого либо. З музиками, з проводом провожали гостей. Левиц. Пов. 183. Похоронная процессія: духовенство съ хоругвями и народъ за гробомъ. О. 1862. IX. 52. Бучно з проводом ховали попівну. НВолын. у.
Провіда́ння, ня, с. = Відвідини? Там вам буде пиння, гуляння, хороше буде вам провідання. Мил. М. 69.
Прові́дати. См. Провідувати.
Провідни́й, а́, е́. 1) Путеводный, руководящій. 2) — тиждень. Ѳомина недѣля.
Провідни́к, ка́, м. Проводникъ; руководитель. Мил. Св. 54. Ой дай мені провідника, рідного братіка. Нп. Ум. Провідничо́к. Ой дай мені провідничка хоч братчика. Мил. Св. 54.
Провідни́ця, ці, ж. Проводница, руководительница. Мил. Св. 54. Ой дай мені провідничка — рідного братіка, ой дай мені
