сильненько ридає, свою долю проклинає. Мет. 79.
Проклина́тися, на́юся, єшся, сов. в. проклясти́ся, ну́ся, не́шся, гл. 1) Проклинаться, быть проклятымъ. Шевч. 212. 2) Ругаться. Аби ми нечистого духа не згадували, нечистим духом ся не проклинали. ЕЗ. V. 100.
Проклину́ти, ну́, не́ш, гл. = Проклясти. Бо я твою долю давно проклинула. Грин. III. 394.
Проклі́н, льо́ну, м. Проклятіе. Проклін усім, хто пале, коле, ріже. К. ЦН. 302. Батькова та матчина молитва із моря виймає, а проклін у калюжі топить. Ном. № 9373.
Проклі́нниця, ці, ж. Та, которая проклинаетъ. Гн. II. 126.
Проклюва́ти, клюю́, є́ш, гл. Проклевать. Гусак: „Одчини, луплене теля!“ — „Не одчиню“. — „Ну, носом проклюю“. Рудч. Ск. I. 40.
Проклясти́, ся. См. Проклина́ти, ся.
Про́кля́тий, а, е. Проклятый. Употребляется какъ бранное слово. Журба моя, журба, журба проклятая, та наважилась мене зовсім ізжурити. Чуб. V. 420. В одного чоловіка була жінка Химка, і така була проклята, що все його б'є. Рудч. Ск. I. 57.
Прокля́ття́, тя, с. Проклятіе. К. Псал. 88. Байде мені латинське прокляття! К. ПС. 52. Нехай ляже прокляття на йому. Левиц. I. 527.
Прокляту́щий, а, е. Ум. отъ проклятий. Бранное слово. Така натура вже проклятуща удасться. Рудч. Ск. II. 174. А проклятущий хміль як рута зеленів. Греб. 371.
Проковтну́ти, ну́, не́ш, гл. Проглотить. А лисичка його — гам! та й проковтнула. Рудч. Ск. II. 3.
Проколиха́ти, шу́, шеш, гл. Покачать. Повішу ще тії рукава — хай вітер проколише. Чуб. V. 606.
Проколо́ти, ся. См. Проколювати, ся.
Проколупа́ти, па́ю, єш, гл. Проковырять.
Проко́лювати, люю, єш, сов. в. проколо́ти, лю́, леш, гл. Прокалывать, проколоть. Голову проколеш йому остю. К. Іов. 93.
Проко́люватися, лююся, єшся, сов. в. проколо́тися, лю́ся, лешся, гл. 1) Прокалываться, проколоться. 2) О зубахъ: прорѣзываться, прорѣзаться. Дитині… проколюються зуби. Ез. V. 183.
Проколядува́ти, ду́ю, єш, гл. Пропѣть коляду.
Прокопа́ти. См. Прокопувати.
Проко́пувати, пую, єш, сов. в. прокопа́ти, па́ю, єш, гл. Прокапывать, прокопать.
Про́корм, му, м. Кормъ. Щебече, мов синичка та, що дитиняток доглядає, за прокормом для їх літає. Мкр. Г. 22.
Прокорми́ти, млю́, миш, гл. Прокормить.
Прокорми́тися, млю́ся, мишся, гл. Прокормиться.
Прокоси́ти. См. Прокошувати.
Прокоти́ти. См. Прокочувати.
Проко́чувати, чую, єш, сов. в. прокоти́ти, кочу́, тиш, гл. Прокатывать, прокатить.
Проко́шувати, шую, єш, сов. в. прокоси́ти, кошу́, сиш, гл. Прокашивать, прокосить.
Прокрада́тися, да́юся, єшся, сов. в. прокра́стися, дуся, дешся, гл. 1) Ловиться, пойматься на воровствѣ, прокрасться. Крав, крав, але ж і прокрався. Подольск. г. Слюсарь прокрався, а коваля покарали. Ком. Пр. № 157. 2) Прокрадываться, прокрасться, пройти тайкомъ. Ярема з Лейбою прокрались аж у будинок, в самий льох. Шевч. 189.
Прокрича́ти, чу́, чи́ш, гл. Прокричать. Нехай він лютує, поки сам загине, поки безголовь'я ворон прокричить. Шевч. 35.
Прокрути́ти. См. Прокручувати.
Прокрути́тися, чу́ся, тишся, гл. Провертѣться. Як устанеш, удосвіта, та до пізна й прокрутишся і попоїсти гаразд ніколи. Екатериносл. г.
Прокру́чувати, чую, єш, сов. в. прокрути́ти, чу́, тиш, гл. Просверлить. Взяла його, сховала до скрині і прокрутила маленьку дірочку, щоб дух пускати. Чуб. II. 9.
Прокря́кати, каю, єш и кря́чу, чеш, ж. Прокаркать.
Проку́блити, лю, лиш, гл. Въ стогу сдѣлать углубленіе, подобное норѣ. У припуск теля пускаємо, воно й прокублило стіг. Константиногр. у.
Прокува́ти, ку́ю, є́ш, гл. Прокричать (о кукушкѣ). Зацвіли вишні, прокувала сива зозуля. МВ. I. 140.
Прокукурі́кати, каю, єш, гл. Прокукарекать, прокричать (о пѣтухѣ).
Прокульга́ти, га́ю, єш, гл. Пройти хромая.
Прокуня́ти, ня́ю, єш, гл. Продремать.
