Пропхну́тися, ну́ся, не́шся, гл. = Пропхатися. Котл. Од. 489.
Прора́лити, лю, лиш, гл. Пропахать ралом.
Прорва́ти, ся. См. Проривати, ся.
Проревти́, реву́, ве́ш, гл. Проревѣть.
Прорегота́ти, чу́, чеш, гл. Просмѣяться. Увесь вечір прореготали — так весело було.
Проректи́. См. Прорікати.
Прорепетува́ти, ту́ю, єш, гл. Прокричать, проорать.
Проре́чистий, а, е. Краснорѣчивый. Моя ж проречиста сусіда тягне та й тягне своє буденне оповідання. Г. Барв. 425. Я не проречистий на красне слово. К. ХП. 51.
Проре́чистість, тости, ж. Краснорѣчіе. Желех.
Проре́чисто, нар. Краснорѣчиво. Проречисто казала далі й далі. Г. Барв. 429.
Проржа́ти, ржу́, рже́ш, гл. Проржать.
Про́рив, ву, гл. Прорывъ (напр. нарыва). Мнж. 190.
Прорива́ти, ва́ю, єш, сов. в. прорва́ти, рву́, рве́ш, гл. 1) Прорывать, прорвать. Нащо ж ти, доню, стелю проривала? Чуб. V. 341. Водиця гребельку прорвала. О. 1861. IV. 62. Болячка набрякла, та й прорвала і потік бруд. 2) Вырывать, вырвать часть растеній, чтобы остальнымъ было больше простора, или чтобы очистить среди растеній проходъ. Пшеницю поле, кукіль прориває. Грин. III. 397. Черчику, васильчику, посію тебе в городчику, буду тебе шанувати, тречі на день поливати, а що-суботи проривати. Чуб. III. 467. Та коли тебе в гості дожидать?… Що к Різдву снігами позаміта, а к Великодню водою позалива, а к святій неділонці травою позароста. Я й сніжок прогорну, я й водицю проллю, я й травицю прорву. Мил. 192.
Прорива́ти, ва́ю, єш, сов. в. прори́ти, ри́ю, єш, гл. Прорывать, прорыть. „Одчини, луплене теля!“ — Не 'дчиню. — „Ну, носом прорию“. Рудч. Ск. I. 40.
Прорива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. прорва́тися, рву́ся, ве́шся, гл. Прорываться, прорваться. Німим отверзуться уста, прорветься слово, як вода. Шевч. 629.
Прорива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. прори́тися, ри́юся, єшся, гл. Прорываться, прорыться.
Прорида́ти, да́ю, єш, гл. Прорыдать.
Прори́ти, ся. См. Проривати, ся.
Про́рідкуватий, а, е. Рѣдковатый. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Про́різ, зу, м. 1) Прорѣзъ. Желех. 2) Дыра во льду. Шух. I. 81.
Прорі́зати. См. Прорізувати.
Прорізникува́ти, ку́ю, єш, гл. Пробыть мясникомъ.
Прорі́зувати, зую, єш, сов. в. прорі́зати, жу, жеш, гл. Прорѣзывать, прорѣзать. Прорізав дно у тім брилі. Рудч. Ск. I. 62.
Прорі́к, ро́ка, м. Пророкъ. Нещасний рік, як умре прорік. Ном. № 9370. Що рік, то й прорі́к. Что годъ, то дитя раждается.
Проріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. проректи́, речу́, че́ш, гл. Изрекать, говорить, сказать. Порано ще, панове громадо, прорікати слово остатнє про Тараса. К. (О. 1861. VI. 28). Не прорік ні слова. Г. Барв. 28. Вдово небого, прорік я слово, чи багато дітей маєш? Чуб. V. 820.
Про́ріст, росту, м. Всходы.
Про́рісь, сі, ж. = Проріст. Прорісь пішла.
Прорі́шка, ки, ж. Родъ шапки. Шапки були прорішки, а тепер усе кучми. Борз. у.
Пророби́ти. См. Проробляти.
Проробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. пророби́ти, блю́, биш, гл. Нести, понести убытокъ при работѣ. Іде на степи, думка — заробе, аж і своє проробля. Лебед. у.
Проро́к, ка, м. = Прорік. Господь.... промовляв устами святих од віку пророків своїх. Єв. Л. I. 70. Зустрічає його пророк Ілія. Грин. II. 146.
Проро́ка, ки, м. = Прорік = Пророк. Як був собі чоловік пророка. Мнж. 125.
Пророкува́ння, ня, с. Пророчество, пророчествованіе. К. ХП. 12, 13. К. МХ. 34. Аж поки сповнилось велике Боже слово, прославило його святе пророкування. К. Псал. 240.
Пророкува́ти, ку́ю, єш, гл. Пророчествовать. Мкр. Н. 8. Добре пророкував Ісаія про вас. Єв. Мр. VII. 6. Ідіть, казав Бог, пророкуйте, навчайте. Лебед. у.
Пророста́ти, та́ю, єш, сов. в. прорости́, ту́, те́ш, гл. Прорастать, прорасти, начинать расти. Травка проростає вже. НВолын. у. Прорастать, прорасти сквозь что. Що мої реберечка травка проростає. Чуб. V. 662.
Прорости́ти, ро́щу, сти́ш, гл. Прорастить, дать взойти. Насипала насіння розсади й цибулі в черепки; присипала землею й полила та проростила, а потім по-
