204. То кидали козаки ляхів у воду к чортовій матері на прохолоду. АД. II. 37. Осіння ранкова прохолода. Мир. ХРВ. 188.
Прохолода́ти, да́ю, єш, гл. Простыть, остыть. Шух. I. 141.
Прохолоджа́ти, джа́ю, єш и прохоло́джувати, джую, єш, сов. в. прохолоди́ти, джу́, ди́ш, гл. Охлаждать, охладить, прохлаждать, прохладить. Куди віє, туди й провіває, козака молодого прохоложає. АД. I. 169. Я тебе прохоложу трохи. Рудч. Ск. II. 166. Нехай Лазарь прохолодить язик мій. Єв. Л. XVI. 24.
Прохолоджа́тися, джа́юся, єшся и прохоло́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. прохолоди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Охлаждаться, охладиться. Як душно, вийде прохолодиться. НВолын. у.
Прохоло́дний, а, е. Прохладный. К. Бай. 68.
Прохоло́дно, нар. Прохладно. Ідіть сюди, тут прохолодно. НВолын. у. Хата, як квітник: чисто, ясно, прохолодно. Г. Барв. 122.
Прохоло́нути. См. Прохолоняти.
Прохолоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. прохоло́нути, ну, неш, гл. Остывать, остыть. А Іван як подмухав своїм духом, до воно і прохолонуло. Рудч. Ск. I. 98.
Прохопи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Проснуться. ЕЗ. V. 85. Дитя ся прохопило. Гол. I. 59. 2) Ошибиться, промахнуться. 3) Сказать то, чего не слѣдовало. Нехай Бог боронить! — прохопилась стара й сама не зоглядівшись. Левиц.
Прохорі́ти, рі́ю, єш, прохорува́ти, ру́ю, єш, гл. = Прохворіти.
Прохра́кати, каю, єш, гл. Охаркать. Твою бороду проплюють, прохракають, моє личенько цілують, обнімають. Грин. III. 359.
Прохрипі́ти, плю́, пи́ш, гл. Прохрипѣть. Не журись!… прохрипів. МВ. II. 13.
Проху́кати. См. Прохукувати.
Проху́кувати, кую, єш, сов. в. проху́кати, каю, єш, гл. Дышать, подышать зимой на окно, отчего намерзшій на немъ ледъ протаиваетъ. Прохукаєш вікно, глянеш на двір. Греб. 404.
Прохурманува́ти, ну́ю, єш, гл. Пробыть извозчикомъ.
Проху́хати. См. Прохухо́вувати.
Прохухо́вувати, вую, єш, сов. в. проху́хати, хаю, єш, гл. = Прохукувати, прохукати. Дивиться в поле, через царину, прохухавши заморозь на склі. Коли ж їй здалось, наче хтось ізнадвору прохуховує. Г. Барв. 167.
Процарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Процарствовать.
Процве́нькати, каю, єш, гл. Проговорить на малопонятномъ или непонятномъ языкѣ; вообще — проговорить, но презрительно.
Процви́ндрити. См. Процвиндрювати.
Процви́ндрювати, рюю, єш, сов. в. процви́ндрити, рю, риш, гл. = Проциндрювати, проциндрити. За його порядками троха чи не процвиндрили б швидко і всії худоби. Кв. Гроші процвиндрював у карти. Морд. Пл. 67.
Процвірі́нькати, каю, єш, гл. Прочирикать.
Процвірча́ти, чу́, чи́ш, гл. О сверчкѣ: протрещать. Усю ніч процвірчав цвіркун.
Процвісти́. См. Процвітати.
Про́цвіт, ту, м. Цвѣтеніе, расцвѣтаніе, процвѣтаніе. Желех. Пророкував їй (українській мові) новий процвіт, нову красу й силу. К. ХП. 116.
Процві́таний, а, е. Разцвѣченный, разукрашенный. Ой із города Трапезонта виступала галера, трьома цвітами процвітана, мальована. Ой первим цвітом процвітана — златосиніми киндяками побивана; а другим цвітом процвітана — гарматами арештована; третім цвітом процвітана — турецькою білою габою покровена. АД. I. 208.
Процвіта́ти, та́ю, єш, сов. в. процвісти́, ту́, те́ш, гл. 1) Цвѣсть, процвѣтать, расцвѣтать, расцвѣсть. Калина процвітає. Мет. 33. Кругом хлопці та дівчата, як мак процвітає. Шевч. 51. Піднявсь, процвів і в'яне, мов та квітка. К. Іов. 30. 2) Богатѣть, разбогатѣть, достичь благополучія. А процвів був мій брат: поважали усі, майстер, грошей багато. Лебед. у. Чи ба, як люд процвів тепера: тілько пани колись так жили, як оце наші міщане. Лебед. у. 3) Расцвѣчивать, расцвѣтить, разукрасить. См. Процвітаний.
Проце́нт, ту, м. Процентъ. Гн. I. 109. Ніхто не прийде править проценту. Рудч. Ск. II. 26.
Проце́сія, сії, ж. Церковное шествіе съ крестами, хоругвями. Чуб. I. 286. Лежать вони до світа; приходять до них з процесією, і беруть їх у церкву. Рудч. Ск. I. 79.
Процига́нити, ню, ниш, гл. Циган циганча циганці проциганив. Посл.
