Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/496

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Прохата́рь, ря, м. = Прохач. Прийшли прохатарі ті, що на церкву просять. — Ну, набери їм ківш пшениці. Харьк.

Проха́ти, ха́ю, єш, гл. Просить. Як тому не дати, хто вміє прохати. Ном. № 4473. — на ви́ступці. Указывать на дверь, просить вонъ.

Проха́тися, ха́юся, єшся, гл. Проситься. Став прохаться на ніч. Рудч. Ск. II. 150. Дочка в батька прохалася: ой піду ж я, мій батеньку, на круту гору погуляю. Мет. 138.

Проха́ч, ча́, м. 1) Проситель. В-осени багачі, а на весні прохачі. Лохв. у. А як би ти завтра став старцем прохачем. Левиц. Пов. 69. 2) Собирающій даянія на постройку церкви. Лебед. у.

Про́хватень, тня, м. Въ игрѣ въ ви́вертень: такой ударъ брошенной палкой въ другую, лежащую на землѣ, палку, при которой брошенная проскальзываете подъ лежащей. Ив. 21.

Прохвиста́ти, щу́, щеш, гл. Пробить. Чорний віл хоч яку стіну прохвище. (Загадка: сверделъ). Ном. стр. 303, № 488.

Прохворі́ти, рі́ю, єш, гл. Проболѣть.

Прохворости́ти, щу́, сти́ш, гл. Высѣчь. Треба простить, або прохворостить. Ном. № 13635.

Прохво́стиця, ці, ж. = Прочуханка. Пішла біда до Лохвиці, і там дано прохвостиці. КС. 1884. I. 29.

Прохили́ти. См. Прохиляти.

Прохиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. прохили́ти, лю́, лиш, гл. Раздвигать, раздвинуть (густо растущія растенія), пролагая себѣ путь, наклоняя (растенія) въ противоположныя стороны. Ой в городі бузина, вітер не прохилить. Грин. III. 171.

Прохі́д, хо́ду, м. 1) Проходъ. 2) = Прохідка. У неділю по вечері помоливсь пан Богу, взяв собі вірну слугу, пішов для проходу. Грин. III. 616.

Прохі́дка, ки, ж. Прогулка. Харьк.

Прохідни́й, а́, е́. 1) Свободный для прохода. 2) — сту́па = Походюча ступа. См. Ступа. Шух. I. 104, 162.

Прохі́ра, ри, об. Лукавый, хитрый, коварный человѣкъ или такое же животное. Прохіра лисиця. Білецк.-Нос., Приказки, кн. III., 77.

Прохі́рний, а, е. Лукавый, хитрый, коварный. До їх підкралася лисиця, ізвісная прохірна ледащиця. Білецк.- Приказки, кн. XVI, 127. См. еще тамъ-же кн. IV, 95, кн. XI, 73.

Прохі́рство, ва, с. Лукавство, хитрость, коварство. Як заховатися невинній (курці) од прохирства, моєї братії (лисиць) лихого здирства. Білецк.-Нос., Приказки, кн. VIII. 10. См. еще тамъ же кн. XIV. 53.

Прохли́пати, паю, єш, гл. Проплакать, всхлипывая.

Прохлю́патися, паюся, єшся, гл. Проболтаться въ водѣ извѣстное время.

Прохмели́тися. См. Прохмелятися.

Прохмеля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. прохмели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Протрезвляться, протрезвиться. Піду до коршомки, та й нап'юся, піду в вишневий сад, прохмелюся. Чуб. V. 51. Прохмелились вони да й думають: „Ой Боже мій, що ж це ми наробили? ми ж нагуляли не на 30, не на 50 карбованців“. Чуб. II. 33.

Проходжа́ти, джа́ю, єш, гл. = Проходити. Мет. 281. Поміж рядами прохожайте. АД. I. 213.

Прохо́джуватися, джуюся, єшся, гл. = Проходитися. Царівна на той час по саду проходжувалась. Рудч. Ск.

Прохо́дити, джу, диш, сов. в. пройти́, йду́, деш, гл. 1) Проходить, пройти. Пройшов же я світ увесь. Чуб. V. 449. 2) — кого́. Проходить, пройти мимо кого, миновать. Він проходить тих двох. Чуб. II. 182.

Проходи́ти, джу́, диш, гл. Проходить, потратить время на хожденіе. Хотіла було сваритися на дочку, чого довго проходила. Кв.

Прохо́дитися, джуся, дишся, сов. в. проходи́тися, джу́ся, дишся, гл. Прохаживаться, пройтись. А далі трошки проходився, прочумався, протверезився. Котл. Ен. Ми позволили їй проходитись у садочку. Рудч. Ск. I. 98. Теперечки вечір теплий, проходимось трохи. Стор. II. 99.

Прохо́дка, ки, ж. = Прохідка. Тільки їй і проходки, що до церкви божої. Кв. Царівна.... пішла раз у проходку. Мнж. 41.

Прохожа́лий, а, е. Прохожій. Поховані над дорогами то чумаки, то прохожалі. Ном. № 297.

Прохо́жий, а, е = Перехожий. З молодицями танцює та двір вимітає, та прохожих, проїжжачих у двір закликає. Шевч. 108. Всі прохожі задивлялись на панночок. Левиц. I. 288.

Прохо́жуватися, жуюся, єшся, гл. = Прохо́дитися. Пойшов на двір прохожуваться. Рудч. Ск. I. 18.

Прохоло́да, ди, ж. Прохлада. Сим.