Розду́мати, ся. См. Роздумувати, ся.
Розду́мувати, мую, єш, сов. в. розду́мати, маю, єш, гл. Думать, подумать, размышлять, поразмыслить. Щоб я була теє знала, що я тепер роздумала; лучче було не пізнати, як, пізнавши, покохати. Чуб. V. 196. Не роздумавши і не розглядівши постановились і застановили дорогу. Кв. I. 40.
Розду́муватися, муюся, єшся, сов. в. розду́матися, маюся, єшся, гл. Одумываться, одуматься, размыслить. А навпослі матусенька роздумалася: вернись, вернись, мій синочку! Чуб. V. 878. Катренько, роздумайся добре! МВ. II. 125.
Розду́ти, ся. См. Роздимати, ся.
Роздуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. розду́хати, ха́ю, єш, гл. Раздуть. Піди лишень та роздухай самуварь. Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Роздуши́ти, шу́, шиш, гл. Раздавить.
Роздя́вити. См. Роздявляти.
Роздявля́ти, ля́ю, єш, сов. в. роздя́вити, влю, виш, гл. и пр. = Роздзявляти, роздзявити и пр. Чого ти стоїш, роздявивши рот? Левиц. Пов. 45.
Роздяга́ти, га́ю, єш, сов. в. роздягти́, гну́, неш, гл. Раздѣвать, раздѣть. Од всіх в світлиці зачинившись, себе там стала роздягать. Котл. Ен. V. 20.
Роздяга́тися, га́юся, єшся, сов. в, роздягти́ся, гну́ся, нешся, гл. Еней один не роздягався, Еней один за всіх не спав. Котл. Ен. VI. 20.
Роздя́куватися, куюся, єшся, гл. Разсыпаться въ благодарностяхъ.
Роз'єдна́ти, ся. См. Роз'єднувати, ся.
Роз'є́днувати, ную, єш, сов. в. роз'єдна́ти, на́ю, єш, гл. Разъединять, разъединить.
Роз'є́днуватися, нуюся, єшся, сов. в. роз'єдна́тися, на́юся, єшся, гл. Разъединяться, разъединиться, разойтись. Того ж батька, такі ж діти, — жити б та брататься! ні, не вміли, не хотіли, треба роз'єднаться. Шевч. 175.
Розжа́гати, гаю, єш, гл. Поправить огонь въ печи, чтобы онъ разгорѣлся. Я й дров не підкладав у грубу, а тільки розжагав. Черк. у.
Розжакува́ти, ку́ю, єш, гл. Расхватать, разграбить.
Розжали́ти, ся. См. Розжаляти, ся.
Розжалкува́тися, ку́юся, єшся, гл. Разжалобиться. Розжалкувався, як вовк над поросям.
Розжа́лобити, блю, биш, гл. Разжалобить. Г. Барв. 10, 226. Треба його розжалобити, щоб тільки він заплакав, то йому й легше буде. Кв. I. 106.
Розжа́лобитися, блюся, бишся, гл. Розжалобився як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче. Ном. № 4692.
Розжа́луватися, луюся, єшся, гл. = Розжалобитися. Ном. № 4692. Розжалувавсь, як Бог над раком. Ном. № 4684.
Розжаля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розжа́лити, лю, лиш, гл. Разжалобливать, разжалобить. Най я довше не думаю, най серця не розжаляю. Гн. I. 182. Десь у тебе, Марусе, кам'янеє сердечко: вечір стоїш, не заплачеш, матінки не розжалиш. Мет. 203. Батенька розжалила. Чуб. III. 190.
Розжаля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. розжа́литися, люся, лишся, гл. Огорчаться, быть огорченнымъ кѣмъ. Ой приїдь, приїдь, мій миленький, приїдь же ти до мене, розжалилося серденько моє, розжалилося на тебе. Чуб. V. 290.
Розжа́рити, рю, риш, гл. Разогрѣть, накалить. Розжарити грубу.
Розжа́ритися, рюся, ришся, гл. Разогрѣться, разгорѣться, накалиться.
Розжартува́тися, ту́юся, єшся, гл. Расшутиться, много шутить, разыграться. Як розжартуються (на вечорницях), то як кому, то й мички попалять. Г. Барв. 57.
Розжа́тися. См. Розжинатися.
Розжва́кати, розжвя́кати, каю, єш, гл. 1) Разжевать. Таке жилаве тісто, що й не розжвякаєш. 2) Обдумать. Чуб. I. 250. Перше розжвакай, що маєш робити, або казати. Ном. № 3484.
Розже́вріти(ся), рію(ся), єш(ся), гл. Разгорѣться. Головешка розжевріла. Черк. у. Розжеврілось і розгорілось, пішов димок до самих хмар. Котл. Ен. II. 29.
Розжи́ва, ви, ж. Разжива. Грошей не дасть нам на розживу ні копійки. Кв. II. 203.
Розжива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. розжи́тися, живу́ся, ве́шся, гл. 1) Жить хорошо, хорошей жизнью. Живи, живи, дівко, з парубком, живи, розживайся. Чуб. V. 284. Узяв милий свою милу у світлочку: „отут тобі, мила, розживаться“. Чуб. V. 762. 2) Разживаться, разжиться, дѣлаться, сдѣлаться зажиточнымъ. Як стали жити, розживатися, стала родина признаватися. Мет. 246.
Розжина́тися, на́юся, єшся, сов. в.
