розжа́тися, зіжну́ся, нешся, гл. Начинать, начать усердно жать. Ой жніте, женці, розжинайтеся, а назад себе не оглядайтеся. Чуб. III. 227.
Розжи́ріти, рію, єш, гл. Разжирѣть.
Розжирува́тися, ру́юся, єшся, гл. Раздурачиться, расшалиться.
Розжитво́, ва́, с. Хорошее житье. Хоч би яке там розжитво, так не хочу в прийми. Черниг. у.
Розжи́ток, тку, м. 1) Развлеченіе? Служу рік, служу другий, — ні смутний, ні веселий. Нічо мене не займає, нічо не тішить.... Тільки того й розжитку, коли стану бувало на стойці та собі тихесенько поплачу. Федьк. Пов. 64. 2) Разжива. Задалась, виходячи з церкви, понести колись попові рунце на розжиток. Г. Барв. 156.
Розжо́вувати, вую, єш, сов. в. розжува́ти, жую́, є́ш, гл. 1) Разжевывать, разжевать. Розжуй та ще й у рот положи. Ном. № 6407. 2) Обдумывать, обдумать, сообразить. Що маєш казати, то попереду розжуй. Ном. № 12873.
Роззи́катися, каюся, єшся, гл. Раскричаться. Роззикався на їх. Чуб. II. 202.
Роззича́ти, ча́ю, єш, сов. в. роззи́чити, чу, чиш, гл. Раздавать, раздать въ долгъ. Злишні гроші роззичали, сли хто потребував позички. МУЕ. III. 58.
Роззіпа́тися, па́юся, єшся, гл. Раскричаться. Дитина роззіпалась.
Роззіха́тися, ха́юся, єшся, гл. Раззѣваться, много зѣвать.
Роззло́ститися, щуся, стишся, гл. Разозлиться, разсердиться. Гн. II. 32. Вони сі посварили і як сі дочка роззлостила те й ударила матір. Гн. II. 255.
Роззнава́ти, наю́, є́ш, сов. в. розізна́ти, на́ю, єш, гл. Разузнавать, разузнать, развѣдывать, развѣдать. Мнж. 73. Роззнавай мене, роспитуй про мене, може таки про мене що небудь і добре почуєш. Кв. I. 35. Куди до пекла мандрувати щоб розізнати, роспитати, бо в пекло стежки він не знав. Котл. Ен.
Роззнава́тися, наю́ся, є́шся, сов. в. розізна́тися, на́юся, єшся, гл. 1) Узнавать, разузнавать, разузнать другъ о другѣ, другъ друга. А ті.... як розізнали, та давай, кажуть, тікать. Мнж. 94.
Ро́ззнак, ка, м. роззнака, ки, ж. Знающій человѣкъ. Встрѣчено въ употребленіи только съ отрицаніемъ не: Бреше, бреше, а я слухаю та мовчу, наче б то я й не роззнак. Я жінка не роззнака, не знаю, куду обернутись. См. Нероззнака.
Роззолоти́ти. См. Роззолочувати.
Роззоло́чувати, чую, єш, сов. в. роззолоти́ти, чу́, тиш, гл. Позлащать, позолотить, разукрасить золотомъ. Котл. Ен.
Роззува́ти, ва́ю, єш, сов. в. роззу́ти, зу́ю, єш, гл. Разувать, разуть, снимать, снять обувь. Ой у мене в огороді зозуля кувала, — бодай милий не діждав, щоб я тебе роззувала. Найми собі хлопця та маленького, щоб він тебе роззував молоденького. Нп. Як же роззули чоботи й онучі, то й знайшли зашитих аж п'ять золотих. Кв. II. 315. 2) — о́чі. Взглянуть внимательно? Ном. № 6603.
Роззува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. роззу́тися, зу́юся, єшся, гл. Разуваться, разуться, снимать, снять обувь. Ном. № 13712. Розуйся бо з чобіт! Лебед. у.
Роззумбела́ти, ла́ю, єш, гл. Разнуздать. Ти додому їдеш та й спати лягаєш, мене, ворон коня, не роззумбелаєш. Гол. III. 194.
Роззу́ти, ся. См. Роззувати, ся.
Роззя́ва, ви, об. Разиня, ротозѣй. Ном. № 6594.
Роззя́вити, ся. См. Роззявляти, ся.
Роззя́вина, ни, ж. Расщелина, отверстіе, пасть. Черном.
Роззя́вкуватий, а, е. Разиня, невнимательный. Мужик роззявкуватий. Черк. у.
Роззявля́ка, ки, об. = Роззява. Ном. № 6584, 6594. Грин. III. 67. Один писарь у хуторі, да й той роззявляка. Чуб.
Роззявля́ти, ля́ю, єш, сов. в. роззя́вити, влю, виш, гл. Разѣвать, разинуть. Роззявив губу. Ном. № 3446. Чуб. 1. 88, 52. І губи не роззявив. Не сказалъ ни слова. Лаяла-лаяла, а він і губи не роззявив. Св. Л. 184. Чо́біт ро́та роззя́вив. Въ сапогѣ носокъ разорвался, верхъ отдѣлился отъ подошвы.
Роззявля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. роззя́витися, влюся, вишся, гл. Разѣваться, разинуться.
Роззя́пина, ни, ж. = Роззявина.
Роззя́пити. См. Роззяплювати.
Роззя́плювати, плюю, єш, сов. в. роззя́пити, плю, пиш, гл. = Роздзяплювати, роздзяпити.
Ро́зигри, рів, м. мн. 1) Розыгрышъ. 2) Первый день петрова поста, женскій народный праздникъ въ этотъ день. О. 1861. X. Св. 44. Зараз у петрівку як заговіли,
