Розо… См. Розі…
Розогні́ти, ні́ю, єш, гл. Разгорячиться, войти въ азартъ. Ровен. у.
Розоді́тися, нуся, нешся, гл. Раздѣться. Вх. Зн. 20.
Розона́джити, джу, диш, гл. = Розоначити. Вх. Зн. 43.
Розона́чити, чу, чиш, гл. Растрепать въ разныя стороны, расплести. Розоначити волося. Вх. Лем. 462.
Ро́зонька, ки, ж. Ум. отъ роза.
I. Розо́р, ру, м. Разореніе. Алв. 76. Дома усе в розор пішло, а він — сиди. Мир. Пов. I. 129. Те поїли, те попили, те розібрали, того не догледіли — розор та й годі! Кв. II. 222.
II. Розо́р, ру, м. Углубленіе, образуемое плугомъ послѣ извѣстнаго пріема вспашки, а именно: ора́ти в розо́р — пахать поле, начиная съ краевъ участка и оканчивая на серединной линіи, гдѣ образуется углубленіе, которое и есть розор. Нѣжин. у.
Розо́ра, ри, ж. 1) = I. Розор. 2) = II. Розор. Сквир. у. Вообще передѣлъ, черта между двумя вспаханными полями, проведенная плугомъ, или между грядами, сдѣланная заступомъ. Запріг його у соху та й проорав розору. Грин. II. 236.
Розора́ти. См. Розорювати.
Розора́тися, рю́ся, ре́шся, гл. Увлечься паханьемъ.
Розо́рва, ви, ж. = Прірва? В розорву їсть. Жадно ѣстъ. Ном. № 12209.
Розори́ти, ся. См. Розоряти, ся.
Розо́рювати, рюю, єш, сов. в. розора́ти, рю́, реш, гл. Распахивать, распахать. Ой висока полонина з вітром говорила, хиба ж її розорити, жито би родила. Шух. 1. 200.
Розоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. розори́ти, рю́, риш, гл. Разорять, разорить. Вона і Трою розорила, вона Дідону погубила. Котл. Ен.
Розоря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. розори́тися, рю́ся, ришся, гл. Разоряться, разориться. Ном. № 13748.
Розохо́тити, ся. См. Розохочувати, ся.
Розохо́чувати, чую, єш, сов. в. розохо́тити, чу, тиш, гл. Возбуждать, возбудить охоту, желаніе. Розохотив до гульні. Левиц. Пов. 25.
Розохо́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. розохо́титися, чуся, тишся, гл. Получать, получить желаніе, охоту.
Ро́зочка, ки, ж. Ум. отъ роза.
Розрабува́ння, ня, с. Разграбленіе, грабежъ.
Розрабува́ти, бу́ю, єш, гл. Разграбить.
Розра́да, ди, ж. Несогласіе, раздоръ, разладъ. Писарь волосний і новий старшина в розраді з ним. Новомоск. у.
Розраджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. розра́дити, джу, диш, гл. Отсовѣтывать, разсовѣтывать, разсовѣтовать. Люде мені розраджають, же посагу мало, а вже ж мені тоє дівча до серця пристало. Гол. I. 365. Твої сестри розрадили, щоби ми ся не любили. Лукаш. 130.
Розра́дник, ка, м. Тотъ, который отговариваетъ, отсовѣтываетъ. Трохи одвик од шинку, од своїх порадників та розрадників. Г. Барв. 282.
Розража́ти, жа́ю, єш, сов. в. розрази́ти, жу́, зи́ш, гл. Раздражать, раздражить, растравлять, растравить. Зібралася моя родинонька, та й не розважає, тільки мою та смерть престрашную хуже розражає. Чуб. V. 442. Ще гірше разразила її серце. Мир. Пов. I. 123.
Розра́лити, лю, лиш, гл. Распахать ралом.
Розрахува́ння, ня, с. Расчисленіе, разсчетъ.
Розрахува́ти, ху́ю, єш, гл. Разсчитать, разсчесть.
Розрахува́тися, ху́юся, єшся, гл. 1) Разсчитаться. 2) Разсудить, обдумать.
Розра́ювати, ра́юю, єш, сов. в. розра́яти, ра́ю, єш, гл. 1) Отсовѣтывать, отговаривать, отговорить. Полюбив дівчину — розраяли люде, — мені молодому пароньки не буде. Нп. Подавали рушники змовились, — чи годиться ж розраювати? МВ. I. 40. Розраяли, розсудили, щоб ми в парі не ходили. Чуб. V. 242. 2) Посовѣтовать. Да розраяли мене вражі люде: іди заміж — луччей тобі буде. Чуб. V. 594.
Розревти́ся, ву́ся, ве́шся, гл. Разревѣться, расплакаться.
Розрегота́тися, чу́ся, чешся, гл. Расхохотаться. Коли б мертвий чув, як вона баляси точить, то й той би розреготався. Кв. I. 158.
Розремиґа́тися, ґа́юся, єшся, гл. О волахъ: приняться долго жевать жвачку. Переносно о людяхъ: долго ѣсть. А ну, годі вже вам ремиґати! Ет розремиґа-
