Рукавич́ник, ка, м. Перчаточникъ.
Рука́вочок, чка, рука́вонько, ка, рука́вчик, чка, м. Ум. отъ рука́в.
Рукавча́, ча́ти, с. Рукавчикъ. Чуб. V. 606. І маленькі рукавчата шовком вишивала. Шевч. 329. Вишивані рукавчата мають. Г. Барв. 110.
Рука́тися, ка́юся, єшся, гл. Здороваться рукопожатіемъ. Я рукалася з їдним. Уман. у.
Руків'я́, в'я́, с. Рукоятка, — напр. у креста, хоругви. Мнж. 192.
Рукови́ни, вин, ж. мн. = Заручини. Чуб. IV. 65.
Рукода́вник, ка, м. Конецъ косовища, за который держатся лѣвой рукой. Шух. I. 169.
Рукода́їни, їн, ж. мн. = Заручини. Чуб. IV. 65.
Рукода́йний, а, е. Добровольный. Рукодайний слуга. К. Дз. 74.
Рукоді́йник, ка, м. Рукодѣльникъ. Харьк.
Рукоді́йниця, ці, ж. Рукодѣльница. Харьк.
Рукоді́йня, ні, ж. Рукодѣліе. Свитка, шуба під лисичим хутром — ото усе її рукодійня. Харьк. г.
Рукоді́льник, ка, м. = Рукодійник.
Рукоді́льниця, ці, ж. = Рукодійниця. Котл. НП. 349.
Рукоді́льство, ва, с. Ремесло, кустарный промыселъ. Він живе хліборобством тілько, ніякого рукодільства не знає. Новомоск. у.
Рукоді́я, ді́ї, ж. Рукодѣліе, издѣліе. Сорочка своєї рукодії. КС. 1883. XI. 500.
Рукоді́яння, ня, с. = Рукодія. Нема в світі, як свого рукодіяння чи полотно, чи свита: носитиметься не знать докіль. Васильк. у.
Рукомесло́, ла, с. = Рукомество. Вже моє рукомесло бур'яном заросло. Ном. № 10413.
Рукоме́сний, а, е. Ремесленный. Тепер тіко й життя за рукомесним чоловіком. Харьк. г.
Рукоме́сник, ка, м. 1) Ремесленникъ. 2) Мастеръ.
Рукоме́сниця, ці, ж. 1) Ремесленница. 2) Мастерица. Та така дівка: сказано — до всякого шитва рукомесниця. Харьк. г.
Рукоме́ство, ва, с. Ремесло. Зараз знати, що той парубок у людіх був, бо рукомества навчивсь. Харьк. г.
Рукоми́я, ми́ї, ж. Рукомойникъ.
Руко́паш, нар. Съ помощью только рукъ. Беріть (вагу) рукопаш, дрюків не треба. Черк. у.
Руко́пашний, а, е. Ручной. У нас сцикавки ті — труби пожарні, — малі, сказано рукопашні, недалеко сцика. Черниг. у.
Руко́пис, су, м. Рукопись. Ном. Од видавця. ІІІ.
Руко́писний, а, е. Рукописный. Рукописний збірник. Стор. II. 153.
Ру́лка, ки, ж. Трубка. Мнж. 134. Грин. II. 186. Ум. Ру́лочка.
Ру́ля, лі, ж. Дуло ружья. До того дотріскались, що за рулю не можна було взятись, так розгорілась. ЗОЮР. I. 69.
Рум, му, м. Сухопутье. Одна чата румом, а другая судном під турчина втікала. Нп.
Рум, меж. = Рип, меж. В суботу інспектор рум до хати. Св. Л. 222.
Рума́к, ка́, м. Аргамакъ, ратный, боевой конь. Прийшла свиня до коня та й каже: ось бо й я румак. Ном. № 7931.
Рума́ндє, дя, с. = Рам'я. Вх. Зн. 58.
Рума́нець, нця, м. Раст. Matricaria chamomyllata. Вх. Пч. I. 11.
Ру́мати, маю, єш, гл. = Рюмати. Левиц. I. 246.
Румега́ти, га́ю, єш, гл. = Ремиґати.
Румови́й, а́, е́. Сухопутный, растущій на сухомъ мѣстѣ. Сіно румове. Ном. № 10181.
Ру́мса, си, об. = Рюмса.
Ру́мсати, саю, єш, гл. = Рюмсати. Що ж Хівря? Румсає. Г. Арт. (О. 1861. III. 96).
Рум'я́н, ну, м. = Роман. Рум'ян поле покриває, де козак ся проїзжає. Лукаш. 134.
Рум'я́нець, нця, м. Румянецъ. А в рум'янцю така сила, що всі квіти погасила. Чуб. V. 38.
Рум'я́ний, а, е. Румяный. Чуб. V. 136, 1117. Біда, в кого жінка бліда, а в кого рум'яна, кажуть, завжди п'яни, або: всім кохана. Ном. № 9124. Ум. Рум'яне́нький, рум'яне́сенький.
Рум'яни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Краснѣть, рдѣть. Личко рум'яниться. Гол. I. 96.
Рум'я́ність, ности, ж. Румяность. Що мені по твоїй рум'яности, нема мені од тебе приязности. Чуб. V. 312.
