ринному. Поки будемо по старосвітськи жити, поти у нас і добро буде.
Старосві́тщина, ни, ж. Старина. К. ХП. 11. Г. Барв. 424. Так велось у ту старосвітщину, що рада була старша од гетьмана. К. ЧР. 16.
Ста́роста, ти, м. 1) Начальникъ прежняго староства, на которыя прежде были раздѣлены воеводства. К. ЧР. 10. 2) Начальникъ уѣзда въ Галиціи. 3) Староста сельскій. О. 1861. VIII. 91. 4) Сватъ. Мет. 41. МУЕ. III. 92, 93. Ум. Старо́стонько.
Старо́ство, ва, с. 1) Область, управляемая старостой. ЗОЮР. I. 105. 2) Должность старосты.
Старостити, рощу, стиш, гл. Быть сватомъ. Вх. Лем. 470.
Старости́ха, хи, ж. Жена старосты.
Ста́ростів, това, ве. Принадлежащій старостѣ. Стоїш коло старостової хати. Грин. III. 566.
Старо́стонько, ка, м. Ум. отъ староста.
Старостува́ти, ту́ю, єш, гл. Быть старостой. Пристало вам старостувати, як собаці в човні сидіти. Кост. (О. 1862. VI. 52).
Старостя́нка, ки, ж. Дочь старости 1. Великого коліна старостянка. К. ЦН. 187.
Старостя́нський, а, е. Относящійся къ староству. Як було ще тут староство, то було старостянськії козаки стережуть дубини. ЗОЮР. I. 105.
Ста́рощі, щей и щів, ж. мн. Старость, старыя лѣта. Старощей материних догледіла. Г. Барв. 42.
Старощіння, ня, с. Сватовство. Нам буде старощіння, най буде весілля. Федьк.
Старува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Проводить старость. Сим. 227. 2) Распоряжаться въ качествѣ стараго и старшаго. Чемеричка побивалась мов несамовита, наскликала прать і мазать, шити і білити сіять борошно, вчиняти і діжу місити. Харитина ж так, як пані, тільки старувала. Мкр. Н. 20. 3) Разсуждать, какъ старикъ. Хто тілько старує, а робить — не доробляє. Ном. № 6543.
Старува́тий, а, е. Довольно старый человѣкъ. Рк. Левиц.
Стару́к, ка́, м. Старикъ. Прийшов якісь старук. Гн. II. 106.
Стару́н, на́, м. Разсуждающій какъ старикъ. Найпаче про старунів, що люблять старувать, кажуть: вони не так старі, як давні. Ном. № 8645.
Стару́нок, нку, м. Стараніе, попеченіе. Старунок дав, то й видухав кінь, а не дай старунку, то й коня б не було. НВолын. у.
Старці́вна, ни, ж. Дочь нищаго.
Старцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Нищенствовать.
Старцю́га, ги, об. Презрительно: нищій. Отсе вам дар, старцюги! Млак. 83.
Старча́, ча́ти, с. Дитя-нищій. Г. Барв. 189.
Старченя́, ня́ти, с. = Старча. Гей, старченя! стривай лишень. Шевч. 176.
Старче́чий, а, е = Старечий 2. Наглядів десь у сінях ту старчечу ціпуру. Грин. II. 184.
Ста́рчик, ка, м. Ум. отъ старець.
Старчи́ха, хи, ж. Нищая. Донесуть люде, що прибула якась старчиха. Рудч. Ск. I. 83. Ум. Старчи́шка. Старчишка впросилась ночувать. Грин. II. 177.
Старчово́д, да, м. = Поводирь (у старця). Конст. у.
Старчо́та, ти, ж. соб. Нищіе. І наша темна старчота, ради тієї ледащиці горілки, бренчить їм на кобзах усячину. К. ЧР. 32.
Старчу́к, ка́, м. 1) Нищенка. 2) = Поводатарь. Шух. I. 33.
Ста́рший, а, е. Старшій. То став старший брат та середульший до тернів да байраків прибігати. ЗОЮР. I. 34. Жінки були старші від ґаздів. Гн. I. 88. Ум. Ста́ршенький.
Старши́й, о́го, м. Начальникъ.
Старши́на́, ни, ж. соб. 1) Начальство, начальники. Г. Арт. (О. 1861. III. 101). Питала вона всеї старшини: чи не бачили сина сокола? Макс. (1849), 108. Військова старшина порадилась і осадили Немірів облогою. Стор. 2) м. Волостной старшина. ЗОЮР. I. 46. 3) Названіе короля трефъ при игрѣ въ ци́гана. КС. 1887. VI. 466.
Старши́нник, ка, м. Начальникъ, начальствующее лицо. Вх. Зн. 66.
Старшинува́ння, ня, с. Начальствованіе. О неситая жадоба старшинування! Тепер то я побачив тебе в вічі. Гнешся ти перед усякою поганню в дугу, аби тільки верховодити над иншими. К. ЧР. 187.
Старшинува́ти, ну́ю, єш, гл. Начальствовать. Ну, каже змій, тепер хто біль-
