Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/729

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ла на йому біла свита, набакір шапочка стреміла. Котл.

Стре́м'я, м'я, с. Обрывъ, крутизна, стремнина. Вх. Зн. 67. Дніпрове стрем'я.

Стрена́дка, ки, ж. Птица = Стерник 2. Вх. Пч. II. 10.

Стре́нчити, чу, чиш, гл. Рекомендовать, указывать, совѣтовать. Ажеж ти мені стренчив таке ледащо. Кіев. г. ́ Стрепену́ти, ну́, не́ш, гл. Встряхнуть. І шкурою сірий бугай стрепенув. Шевч. Вони пили, полинули, крилечками стрепенули. Чуб. V. 58. Прилетіла пава, коло його впала, крилечками стрепенула та й поцілувала. Мет. 103. Мене пан за ухо стрепенув. Г. Барв. 56. Тут матінку уже не страх, а нагла радість стрепенула. Мкр. Г. 56.

Стрепену́тися, ну́ся, не́шся, гл. Встряхнуться, встрепенуться. Як віз підскочив, а воно стрепенулось та й розбилось. НВолын. у. Серце боязливе стрепенеться як рибонька. Шевч.

Стре́пет, та, м. Птица стрепетъ. Крикнув перепел в ярочку, стрепет приснув над тернами. Щог. В. 53.

Стрепета́тися, та́юся, єшся, гл. Встряхиваться, встрепываться. Стій, коню, не лякайся, а ти, соколе, не стрепетайся. Чуб. II. 252.

Стрепеха́тися, ха́юся, єшся, сов. в. стрепехну́тися, хну́ся, не́шся, гл. Вздрагивать, вздрогнуть. Душа не озивалась, не стрепехалось серце. МВ. II. 196. Його серце мстиво якось стрепехнулось у грудях. МВ. (О. 1862. I. 87).

Стриб, бу, м. Скачекъ. Напірай на стриб та ще й на добрий. Ном. №. 13662.

Стриб, меж. Скокъ! Стриб, стриб з човнів. Котл. Ен. VI. 23. В воду стриб. Котл. Ен. V. 77.

Стриба́йчик, ка, м. Прыгунъ. Эпитетъ зайца. Вх. Пч. II. 6. Ум. Стриба́йчичок.

Стриба́ти, ба́ю, єш, одн. в. стрибну́ти, бну́, не́ш, гл. Скакать, прыгать, прыгнуть. Близько видати, далеко стрибати. Ном. № 11423.

Стриба́тися, ба́ється, гл. безл. Прыгаться. Стрибається, покіль бісом штрикається. Ном. № 13313.

Стрибки́й, а́, е́. Любящій скакать, прыгать. Стрибкий, як живчик. Ном. № 8470.

Стрибнути. См. Стрибати.

Стрибо́к, бка́, м. Скачекъ.

Стрибону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно прыгнуть.

Стрибу́н, на́, м. Прыгунъ. Стрибун, стрибунець. Нп. Ум. Стрибуне́ць.

Стрива́ти, ва́ю, єш, гл. Подождать. Стрива́й! Стой! Постой! Обожди! Стривай лишень! чи чуєш? щось плаче. Шевч. 101.

Стри́га, ги, об. Низко остриженный. Стрига-мокотига! — такъ дразнятъ дѣти сильно остриженныхъ товарищей. Ном. № 9281. Ум. Стри́жка.

Стри́гавка, ки, ж. Трясина. Вх. Зн. 67.

Стригну́ти, гну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ стригти.

Стри́гти, жу́, же́ш, гл. 1) Стричь. До Миколи ніколи не сій гречки, не стрижи овечки. Ном. № 452. 2) Бить. Всіх за все по спині стриг. Котл. Ен. VI. 17. 3) Кінь стриже́ ву́хами. Конь прядетъ ушами. 4) — зу́би на ко́го. Острить на кого зубы. Рк. Левиц. 5) — куди́. Направляться къ чему; намекать на что. Он куди його тягне, он куди він стриже. Мир. Пов. II. 62. Христя знає, куди се Грицько стриже, та мовчить. Мир. Пов. I. 119.

Стригу́н, на́, м. Годовалый лошонокъ, у котораго стригутъ гриву. Вас. 197. Ум. Стригуне́ць.

Стриє́чний, а, е. Двоюродный. Прийшов к нему.... Іван стриєчний. Гол. I. 6.

Стрижа́й, жая́, м. = Стрижій 2. Стригти (вівці) приходять стрижаї з слобід. О. 1862. V. Кух. 33.

Стрижа́к, ка́, м. 1) = Стригун. 2) Названіе солдатъ изъ за коротко остриженной головы. Желех.

Стрижа́чка, ки, ж. Кобыла на 2-мъ году. Балт. у.

Стри́жень, жня, м. 1) Самое глубокое мѣсто въ рѣкѣ, въ озерѣ, фарватеръ. Вас. 173, 188. 2) Небольшая рѣчка, струя. Гол. 3) Сердцевина дерева. 4) Стержень въ нарывѣ. Зміев. у.

Стрижі́й, жія́, м. 1) Парикмахеръ, стригущій волосы. Стриже стрижій чоловіка. Мнж. 121. 2) Стригущій овецъ. Херс.

Стри́жка, ки, ж. 1) Ум. отъ стрига. Стри́жка-перестри́жка — такъ дразнятъ стриженныхъ. Екат. у. 2) Остриженная овца. Овечка-стрижка. Мил. 42. Чтире стрижки чорненькії із ягняти маленькії. Гол. I. 47.

Стрижча́, ча́ти, с. = Стригун. Ум. Стрижча́тко. Рудч. Ск. I. 88.

Стрий, стри́я, м. Дядя. Гн. II. 17.