Стри́йна, ни, ж. 1) = Ті́тка, ба́тькова сестра́. Желех. 2) = Дядина. Желех. Вх. Лем. 470.
Стрик, ку, м. = Стрий. Вх. Уг. 270.
Стрика́чка, ки, ж. Палка съ желѣзнымъ концемъ, расширеннымь на подобіе лопаточки. Прокопав я стіну стрикачкою — тією, що гаврахів убивають. Новомоск. у.
Стри́ки-бри́ки. = Штрики-брики.
Стрим, му, м. Удержъ. См. Упин. Нема стриму вдовиному сину. Нп.
Стрима́ти. См. Стримувати.
Стри́мувати, мую, єш, сов. в. стрима́ти, ма́ю, єш, гл. Удерживать, удержать.
Стрих, ха, м. = Стрихіль. Желех.
Стрихі́ль, ля́, м. У кожевниковъ инструментъ для растягиванія кожи. Лебед. у. (Лобод.). См. Стріхіль, стрихулець.
Стрихуле́ць, льця́, м. 1) Гладилка, палочка для выравниванія кожи. Вх. Зн. 67. 2) Палочка для выравниванія зерна въ мѣркѣ.
Стри́цовий, а, е. Страусовый. Стрицове пірько. АД. I. 46.
Стрі́бло, ла, с. = Срібло. О. 1862. IV. 82.
Стрі́бний, а, е = Срібний. Грин. III. 545.
Стрі́бувати, бую, єш, гл. Попробовать, попытать. Хлопцеві дуже сі подобало, як коваль зелізо кує, та й каже: „Тату, а ну й я стрібую“. Гн. II. 94. Що би його запитали, і що знає, стрібували. Гол.
Стріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. стрі́нути, стрі́ти, стрі́ну, неш, гл. Встрѣчать, встрѣтить. Як вовк: що стрів, те ззів. Ном. № 4849.
Стріва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. стрі́нутися, стрі́тися, нуся, нешся, гл. Встрѣчаться, встрѣтиться. Ой піду я не берегом — лугом: чи не стрінусь з своїм вірним другом. Мет. 96.
Стрі́вка, ки (= стрі́лка), ж. 1) Значекъ, вырѣзанный на ухѣ овцы передъ выгономъ въ полони́ну. Шух. I. 195. 2) Ловушка для воробьевъ. Вх. Пч. II. 15. См. Стрілка.
Стріво́жити, жу, жиш, гл. Встревожить.
Стріво́житися, жуся, жишся, гл. Встревожиться. К. Іов. 95.
Стрій, рою, м. Костюмъ, нарядъ. Ном. № 11154. Гол. IV. 482.
Стрі́йний, а, е. Хорошо одѣтый, нарядный.
Стрі́йно, нар. Нарядно. Дай же вам, Боже, й а в полі буйно.... в коморі плідно, в господі стрійно. Kolb. I. 98.
Стріка́ти, ка́ю, єш, гл. = Стрівати. Козак іде, дівчину стрікає. Грин. III. 295.
Стрікну́ти, кну́, не́ш, гл. Ужалить. Коли чую, а воно мене неначе шо стрікнуло.... Аж то гадюка. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Стрі́л, лу, м. Выстрѣлъ. За їдним стрілом убив дві качки. НВолын. у. Велів гармати нарихтувати, на Вирвин-город стріли спускати. АД. I. 19.
Стріла́, ли́, ж. 1) Стрѣла. Летіла стріла уподовж села, убила стріла вдовиного сина. Нп. 2) — огняна́. Молнія. 3) Бревно, которымъ поворачиваютъ вѣтряную мельницу. 4) Часть ткацк. станка. См. Верстат. Шух. I. 256. 5) Часть маслобойни. См. Олійниця. Шух. I. 163. 6) Часть плуга. Вас. 199. 7) — водяна́. Раст. = Стрілиця 4. ЗЮЗО. I. 134. Ум. Стрі́лка, стрі́лонька, стрі́лочка. Винесла лучок і стрілочок пучок. Чуб. V. 289.
Стріле́цтво, ва, с. Охота (ружейная), охотничій промыселъ. Шух. I. 229. Три стрільчики молоденькі з стрилецтва да йшли. Федьк. III. 163.
Стріле́ць, льця́, м. Стрѣлокъ, охотникъ. Купець, як стрілець. Ном. № 10553. Ум. Стрі́льчик.
Стріле́цький, а, е. Охотничій. Кресак стрілецький. Федьк. I. 19.
Стрі́лити. См. Стріляти.
Стріли́ця, ці, ж. 1) = Стріла. Подай мені лука й три стрілиці. АД. I. 149. 2) Сапожная колодка (ступня). Сум. у. Вас. 161. 3) Кряжъ. Воно, бач, гора б то; але по цей бік балка дуже глибом і по той бік теж; так він не балкою, а стрілицею побіг, бо, бач, рівно було. Канев. у. 4) Прорѣзанный каналъ на болотѣ. Пирят. у. 5) Раст. Saggitaria saggitaefolia L. ЗЮЗО. I. 134.
Стрі́лка, ки, ж. 1) Ум. отъ стріла. Пустимо стрілку як грім по небу. АД. I. 9. Стрі́лка-пі́рка. Пернатая стрѣла. Я свого сина сама вгадаю — по стрільці-пірці, по красній дівці. Чуб. III. 294. 2) Стрѣлка (въ часахъ, компасѣ и др.). 3) Трубчатый стебель у хлѣбныхъ растеній, у лука. Гол. Од. 48. Чуб. VII. 413. Жито вже викида стрілки. (Залюб.). Ще хліб і досі росте у стрілку, а поки колос вики-
