датиме, то ще підождемо. Лебед. у. Цибуля погналась в стрілки. Левиц. I. 28. 4) Дышло у воза. НВолын. у. 5) Рычагъ въ маслобойнѣ. Екат. у. (Залюб.). 6) Значекъ на ухѣ овцы: вырѣзка остраго угла. Мнж. 182. См. Стрівка.
Стрілкува́тий, а, е = Стрелькуватий. Стрілкувата цибуля.
Стрі́лочка, ки, ж. 1) Ум. отъ стріла. 2) Родъ растенія. Обсади мене трьома зіллями: першим зіллям — гвоздичками, другим зіллям — васильками, третім зіллям — стрілочками. Маркев. 11.
Стріль, ре́лю, м. = Стріл. Чи стріль на тебе полетить, чи ніж блискучий в серце вп'ється. Мкр. Г. 24. 2) Стріль-вода́. Быстрая вода.
Стрільба́, би́, ж. 1) Стрѣльба. Сотникові коня дати, гетьманові зброю, щоб позволив поховати козака з стрільбою. Гол. I. 95. 2) Огнестрѣльное оружіе. Брат у світлиці стрільбу набиває. Гол. I. 195.
Стрі́льний, а, е. Огнестрѣльный. Стрільна рана.
Стрільну́ти, ну́, не́ш, гл. = Стрельнути. У Глухові, у городі, стрільнули з гармати. Макс.
Стрільня́, ні́, ж. = Стрільба 1.
Стрільцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Быть ружейнымъ охотникомъ. Хто стрільцювать, а хто рибальчить. О. 1862. II. 62.
Стрі́льчик, ка, м. Ум. отъ стрілець.
Стрі́льчити, чу, чиш, гл. = Стрільцювати. Вх. Зн. 67.
Стріля́йник, ка, м. = Стрілець. Ум. Стріля́йничок. Ловчику, стріляйничку, не стріляй мене. Чуб. II. 157.
Стрі́ляний, а, е. Прострѣленный. Що маю на собі дев'ять ран рубаних, широких, а чотирі стріляних глибоких. Макс.
Стріля́ти, ля́ю, єш, сов. в. стре́лити, стрі́лити, лю, лиш, гл. Стрѣлять, выстрѣлить. Чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Ном. Ой як стрелив Бондаренко, — гусарина встрелив. КС. 1862. III. 537. Стефан в серце стрілив. Лукаш. Ой як стрілив, — царя вцілив. АД. I. 146.
Стрі́мголов, нар. Стремглавъ, опрометью. Стрімголов було кидається з хати. МВ. I. 46. Крикнула хозяйка з ляку, та стрімголов на двір. Рудч. Ск. II. 59.
Стрімки́й, а́, е́. 1) Высокій, тонкій и високій; крутой. Стрімка хата. Канев. у. Цей причілок дуже стрімкий. 2) Стоймя стоящій (о пахоти). Як кидаєш зерно на стрімку ріллю, то зерно западає глибоко. Волч. у.
Стрі́мко, нар. 1) Ровно въ высоту. Очі грають, стан високий стрімко розігнувся. К. МБ. III. 247. 2) Круто. Стрімко крокви поставив. Канев. у. 3) Остроконечно. Не верши стіжка стрімко. Рк. Левиц.
Стрімля́к, ка́, м. Шпицъ. Підрадчик забрав уже карбованців вісімсот, а тільки зіп'яв отого стрімляка на церкві та й годі. Брацл. у.
Стрімча́стий, а, е = Стрімкий. МВ. III. 138.
Стрі́нути, ся. См. Стріти, ся.
Стріп, пу, м. 1) Куча (дерева, напр). Шух. I. 178. 2) ? Я з стодоли та у стріп, накрив мене житній сніп. Нп.
Стріпну́ти, ну́, не́ш, гл. = Стрепенути. Стріпнула сивими крильцями. Грин. III. 362. Стріпне залізом, — залізо забряжчить на їй. МВ. (О. 1862. II. 102).
Стріпота́ти, стріпоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Стрепенути. Крилоньками стріпотіли. Чуб. V. 1087.
Стрі́скати, каю, єш, гл. Сожрать.
Стріт, ту, м. Встрѣча. Еф. 55.
Стріте́нний, а, е. — куми́. Встрѣчные кумовья. Мил. 22.
Стрі́тення, ня, с. Праздн. Срѣтенье Господне 2 февраля. ХС. I. 74. Грин. I. 32. На стрітення зіма з літом пострічаються. Ном. № 521.
Стрі́тенський, а, е. Срѣтенскій. Стрітенська вода. ХС. I. 74.
Стрі́ти, ся. См. Стрівати, ся.
Стріть, ти и ті, ж. Встрѣча. У стрі́ть іти́. Итти на встрѣчу. Шух. I. 154. А ти, Андрію, знов з тим а тим підеш мені в стріть. Федьк. У стріть води́. Противъ теченія. Шух. I. 182, 223.
Стрі́ха, хи, ж. 1) Край соломенной крыши, выступающій за стѣну. І горобець свою стріху має. Ном. Да вже весна красна із стріх вода капле. Мет. 301. 2) Соломенная крыша. Kolb. I. 56. Ум. Стрі́шка.
Стрі́хавий, а, е. Взъерошенный, шершавый. Угор.
Стріхі́ль, ля́, м. Тупой сапожный ножъ, которымъ выравниваютъ кожу. См. Стріхіль, стрихулець.
