ХРВ. 69, К. ЦН. 318. Під ногами страховища двигтіла земля. Мир. ХРВ. 129.
Страхові́ття, тя, с. = Страхіття. Чи ти ба', яке страховіття на дворі. Лебед. у.
Страхополо́х, ха, м. 1) Трусъ. К. ЧР. 69. Ні в чім не був страхополох. Котл. Ен. II. 35. Хиба я страхополох, щоб боявся Петра? Рк. Левиц. 2) Раст. Xanthium spinosum. Вх. Пч. I. 14.
Страхопу́д, да, м. Пугало.
Страхопу́дливий, страхопу́дний, а, е. Боязливый, трусливый. Борз. у.
Страхота́, ти́, ж. = Страхів'я. Опівночі була велика страхота: кругом хати загув страшенний вітер. Стор. М. Пр. 37.
Стра́чувати, чую, єш, сов. в. стра́тити, чу, тиш, гл. 1) Утрачивать, утратить, терять, потерять. Стратила я щастя і літа страчу. Грин. III. 257. 2) Лишать, лишить жизни, казнить. ЗОЮР. I. 95. Страть свого брата, як він додому прийде, то тоді я тебе за жінку візьму. Чуб. II. 159. Вже Харька стратили й заховали. Мет. 426. — дитя́. Производить, произвести выкидышъ. КС. 1893. VII. 75.
Стра́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. стра́титися, чуся, тишся, гл. 1) Утрачиваться, утратиться. 2) Лишать, лишить себя жизни. Вас сокирою загачу.... та й сама страчуся. Федьк.
Стра́шен, шна, не = Страшний. Ном. № 1477.
Страше́нне, нар. = Страшенно. Журився й наш Грицько, страшенне журився. Г. Барв. 448.
Страше́нний, а, е. Ужасный. Коли ж схопиться страшенний вітер. К. Іов. 5. Ховався страшенний змій. Стор. М. Пр. 128.
Страше́нно, нар. Ужасно, сильно.
Страше́тний, а, е = Страшенний.
Страше́тно, нар. = Страшенно.
Страши́ло, ла, с. 1) Страшилище. 2) Снарядъ для вспугиванія рыбы при ловлѣ ея. Kolb. I. 73.
Страши́ти, шу́, ши́ш, гл. Пугать. Коли страшиш, сам не бійся. Ном. № 4402.
Страши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Страшиться, чувствовать страхъ. Десь ти сам боїшся, і нас козаків страшишся. Макс.
Страшки́й, а́, е́. Страшный. Страшкий такий собака. Черниг.
Стра́шко, нар. Страшно.
Страшни́й, а́, е́. Страшный. Страшний чоловік. Ввійшов о. Хведор блідий і страшний. Левиц. I. 534. Страшний суд. Страшни́й ти́ждень. Страстная недѣля.
Стра́шно, нар. Страшно.
Страшо́к, шка́, м. 1) Ум. отъ страх. 2) Названіе вола полової масти съ особаго рода рогами. КС. 1898. VII. 47. 3) Пугало для птицъ. Вх. Уг. 270.
Стрел, лу, м. = Стрільба. Слухають, а в тій хатці стрел, пук, тріск, крик. Чуб. I. 105.
Стре́лити. См. Стріляти.
Стре́лиця, ці, ж. Жидкій лѣсокъ. А за тією долиною, через стрелицю, урочище Козацький Курінь. ЗОЮР. I. 105.
Стре́ль, лю, м. = Стріл. Як стрель стрельнув у дівчину. Мир. ХРВ. 7.
Стрелькува́тий, а, е. О растеніи лукѣ: стрѣльчатый. Як хлопець, або дівка найперше покуштує зеленої цибулі, то буде стрелькувата. Чуб. I. 84.
Стре́льнути, ну, неш, гл. Выстрѣлить. Він як стрельне. Рудч. Ск. II. 2. Хочеться (з рушниці) стрельнути. Котл. МЧ. 455.
Стрельчик, ка, м. = Стрільчик. Ой не літай, сіра утко, до озера води пити, засідають два стрельчики, хочуть тебе вбити. Чуб. V. 827.
Стреме́но, на, с. 1) Стремя. Горе й тому козакові, що все їздить на коневі, із стремен ноги не виймає. Чуб. V. 130. 2) Штрипка. До сіх то шараварок здумав він стремена вчепити. Св. Л. 167. 3) См. Ключ 6. Шух. I. 253. 4) = Стрем'я. Вх. Зн. 67. Ум. Стреме́нце, стремі́нце, стреме́нечко, стреме́ночко. Чуб. III. 308. Чуб. V. 150. На стременочка ступає, на сіделечко злягає. Чуб. III. 204.
Стремі́нце, ця, с. 1) Ум. отъ стремено. 2) У мастеровъ, льющихъ изъ мѣди: деревянныя стѣнки для глиняной формы, въ которой отливается предметъ: гибкая дощечка, концы которой сведены и сцѣплены въ зарубкахъ, въ средину набивается глина; по минованіи надобности концы разнимаются и стремінце снимается съ формы. Шух. I. 281, 283.
Стремі́н, на, м. = Стремено. Вдовин синок, вдовиченько, з двора виїжджає, його ненька старенькая за стремін хапає. Нп.
Стремі́ти, млю́, ми́ш, гл. Торчать. Бу-
