Строчо́к, чка́, м. Раст. Helvella esculenta Pers. ЗЮЗО. I. 124.
Строщи́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) Растрощить. Строщити на дрізочки. Ном. № 3866. Ой я тую червону калину строщу і зламаю. Чуб. V. 284. 2) Сожрать, съѣсть съ жадностью. Всі строщили сухарі. Котл. Ен. IV. 19.
Строю́дити, джу, диш, гл. Встревожить.
Строю́дитися, джуся, дишся, гл. Встревожиться. Шелесть щось в лісі.... а вони й строюдились від тії мари. Полт. у. 2) Затосковать. Строюдився за родиною, аж заголосив. Полт. у.
Струб, бу, м. и пр. = Зруб и пр. Угор.
Струг, га, м. 1) Стругъ, скобель. Шух. 260. Вас. 164. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. I. 237. Баштанник сидів коло куріня і щось стругав стругом. Левиц. Пов. 227. 2) Рыба форель, Salmo fario. Вх. Пч. II. 20. Ум. Стружо́к, стру́женько. Вас. 178.
Стру́га, ги, ж. Ручей, струя.
Струга́ти, гаю, єш и жу́, жеш, гл. 1) Строгать. Лагодили самопали, ратища стругали. Шевч. 2) Скресть. Стружать глину. Вас. 178. Доро́жки струга́ть. Чистить дорожки. Мил. 193. Моркву струга́ти. См. Морква. 3) О вѣтрѣ, мятели: сильно дуть. Вітер струже. Ой по улиці та метіль струже. Грин. III. 324. 4) Танцовать. Після сих другі стругали гусаря, ой-ненько, материнки, куцюруба. Мкр. Н. 30.
Струга́ч, ча́, м. 1) Обыкновеннаго устройства ножъ, которымъ выстругиваютъ предварительно дерево для ложки. Шух. I. 247. 2) Родъ лопатки для чистки дорожекъ. Щоб ти мені до обіда всі дорожки вичистив у садку. — Добре, я вичистю, зробіть мені тільки такий стругач, як дорожка завширшки. Чуб. II. 223.
Струга́чка, ки, ж. Скребокъ для чистки дорожекъ. Полт. г. См. Стругач 2.
Стругну́ти, гну́, не́ш, гл. 1) Стругнуть. 2) Убѣжать, умчаться. Стругнула, де Еол живав. Котл. Ен. 3) Ударить. Як стругне його по пиці. Лохв. у. 4) Отпалить, выкинуть, отколоть штуку, колѣнце. Стругнув штуку! Оце так стругнув! Лохв. у.
Струди́ти, джу́, диш, гл. Утомить работой. Вернула з поля змучена і струджена. Гн. I. 92. Мого миленького не розбудять: миленький бардзо стружений. Чуб. III. 320.
Струди́тися, джу́ся, дишся, гл. Изнуриться отъ работы, истомиться, измучиться. Вх. Лем. 471.
Стру́жка, ки, ж. 1) Стружка (дерева, глины). Вас. 178. 2) У гребенщиковъ: родъ верстата для чистки роговыхъ пластинокъ. Вас. 164. Ум. Стру́жечка.
Стружо́к, жка́, м. Ум. отъ струг. Вас. 178.
Струї́ти, рую́, їш, гл. Отравить. В вівторок рано зілля варила, а в середу Гриця струїла. Чуб. V. 429.
Струйний, а, е. О голосѣ: пріятный, мелодическій. Який в його голос був струйний. МВ. II. 93.
Стру́к, ка, м. 1) Струкъ. Бобові струки. 2) Початокъ у кукурузы. Хотин. у. Ум. Стручо́к, струче́чок.
Струме́нт, ту, м. 1) Инструментъ. 2) Музыкальный инструментъ. ЗОЮР. I. 8.
Струме́ція, ції, ж. Инструменты. Накупив струмеції, кує плуги, рала, усе. Грин. II. 73.
Стру́мінь, меню, м. Потокъ, ручей. Щог. Сл. 6. Мир. ХРВ. 31. Де ті й сльози беруться! так і ллються струменем. МВ. I. 101.
Струмо́к, мка́, м. Ручеекъ. Ум. Струмо́чок. Лев. Пов. 191. Задзюркотіли по улицях струмочки. МВ.
Струна́, ни́, ж. 1) Струна. Що скрипочка з васильочок, а струни із рути. Мет. 20. 2) См. Лук 3. Ум. Стру́нка, стру́ночка. Іде вона як струночка. О. 1861. IV. 32.
Струни́стий, а, е. Струноподобный.
Струниці, ць, ж. мн. Тонкая кишка. Вх. Лем. 471.
Стру́нка, ки, ж. 1) Ум. отъ струна. 2) Отгороженное мѣсто въ овечьемъ хлѣвѣ, гдѣ производится доеніе матокъ. Кобел. у. Устройство: два столба — палюхи́, на нихъ сверху крыша — повірхник, посрединѣ горизонтально отъ одного столба до другого — побе́дрина, къ ней прибиты вертикально стоящія до́шки, на которыя опираются спины доящихъ, передъ каждой доской — сіде́ць — толстый столбикъ для сидѣнья. Шух. I. 185, 188, 192, 194.
Стру́нчити, чу, чиш, гл. Давать нагоняй, приструнивать. Г. Барв. 4. Батьків, щоб струнчити доволі, а мати, щоб пожалувать одна. Ном. № 9225,
Струньки́й, а́, е́. Стройный. Станочок струнький. МВ. II. 19.
Струп, пу, м. 1) Струпъ. Чує муха де струп, туди й летить. Чуб. I. 268.
