Осно́виця, ці́, ж. Ум. отъ Основа.
Осно́вувати, вую, єш, сов. в. оснува́ти, ную, є́ш, гл. Основывать, основать, дѣлать, сдѣлать основу. Рудч. Ск. I. 179. II. 44. Що журавель намне, а чапля намиче, а сорока оснує, а ворона витче. Чуб. III. 172.
Осо́ба, би, ж. 1) Особа, лицо. 2) Лицо св. Троицы. К. Гр. 81.
Осо́бе, нар. Особо, отдѣльно. Бог дихнув духом, і все стало окроме: зерно особе, полова особе, солома особе. Чуб. I. 157. Щитають: старих особе, а ягнята особе. О. 1862. V. Кух. 33.
Осо́бий, а, е. Особый, отдѣльный. Царедворці дали незнайку особу хату. Рудч. Ск. I. 113.
Особи́стий, а, е. Личный.
Особи́стість, тости. Личность.
Особи́сто, нар. Лично.
Особі́тний, а, е. Особенный. Вх. Уг. 256.
Особли́ве, нар. = Особе. Поставте, каже, мені хату особливе. Рудч. Ск. II. 115.
Особли́вий, а, е = Особий.
Осо́бне, нар. = Особе.
Осо́бний, а, е = Особий. К. Хм. 109.
Осо́бно, нар. = Особне. Хай вони собі особно, а ми — особно. Мир. Пов. II. 68.
Осо́бшаний, а, е. Особенный, выдѣляющійся, выдающійся. Він же добрий кобзарь? — Ні, не дуже особшаний. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Осо́бше, нар. Въ особенности. Мнж. 188.
Осо́ви́ще, ща, с. Болѣзнь у скота: затвердѣніе, опухоль вымени. Мнж. 188.
Осові́ти, ві́ю, єш, гл. Стать похожимъ на сову, осовѣть, стать соннымъ.
Осо́внь, ні, ж. = Осонь. Шух. I. 110, 189.
Осока́, ки́, ж. Болотное растеніе: осока. Сагех. L. С. acuta, C. vulgaris. Tries. Анн. 85. ЗЮЗО. I. 115, 116. — кочкова́та. Carex coespitosa. L. ЗЮЗО. I. 115. — крини́чна. C. praecox Jacy. ЗЮЗО. I. 115. — польова́. С. Pseudocyperus. L. ЗЮЗО. I. 115. З того часу ставок чистий заріс осокою. Шевч. Очерет, осока, чорні брови в козака. Ном. № 12532.
Осокі́р, ко́ру, м. Осокорь, родъ тополя, Populut alba. ЗЮЗО. I. 132.
Осокори́на, ни, ж. Одно дерево, осокоря. Левиц. I. 62.
Осоло́да, ди, ж. Услада. К. ЦН. 268. Він дав таку в печалях осолоду. К. МБ. XII. 273.
Осоло́джувати, джую, єш, сов. в. осолоди́ти, джу́, ди́ш, гл. Услаждать, усладить.
Осолоді́ти, ді́ю, єш, 1) Сдѣлаться сладкимъ. 2) Обратиться въ солодъ.
Осоло́дуватий, а, е. Сладковатый. Ця горілка осолодувата. НВолын. у.
Осо́ння, ня́, с. Мѣсто освѣщаемое солнцемъ. Нѣж. у.
Осо́нь, ни, ж. = Осоння.
Осоро́мити, млю, миш, гл. Осрамить. Щоб тебе побив несвітський сором, як ти нас осоромив. Ном. № 3664.
Осоро́митися, млюся, мишся, гл. Осрамиться.
Осоро́мляти, ляю, єш, гл. = Осоромити. Зазнаю я ту ніч прокляту, як осоромляли ви хату. Греб. 338.
Осору́га, ги, ж. Что либо надоѣвшее, опостылѣвшее.
Осору́жний, а, е. Надоѣвшій, противный, постылый, ненавистный. Нехай вони будуть розумні, багаті й письменнійші од нашого Возного, та коли… вони мені осоружні. Котл. НП. 363.
Осору́житися, жуся, жишся, гл. Опротивѣть, опостылѣть, надоѣсть. Так мені надоїв і осоружився! Котл. МЧ. 481.
Осо́т, ту, м. Растеніе: а) Cirsium arvense. ЗЮЗО. I. 118, 175. б) Circaea lutiniana L. ЗЮЗО. I. 118. в) Sonchus arvensis L. ЗЮЗО. I. 137.
Осо́тий, тия, м. Раст.: а) Cardnus nutans. Шух. I. 21. б) Cnicus. Лв. 97.
Оспа́лий, а, е. 1) Сонливый. 2) Вялый, лѣнивый, безпечный. Там то невістка, там то оспала, як би її не збудила, то б рано не встала. Чуб. V. 757.
О́спіх, ху, м. Поспѣшность. Для о́спіху. Для скорости. О. 1862. II. 65.
Оспо́дарь, ря, м. = Господарь.
Остава́тися, таю́ся, є́шся, сов. в. оста́тися, та́нуся, нешся. = Зоставатися, зостатися.
Оста́вити. См. Оставляти.
Оставлю́к, ка́. Родъ карточной игры. Волч. у.
Оставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. оста́вити, влю, виш, гл. = Зіставляти, зіставити. Їж, брате, хліб, та на завтра оставляй. Ном. № 5287. Я в дорогу вибераюсь, тебе, мила, оставляю. Чуб. V. 4.
Оста́нній, я, є. Послѣдній. Поки зберемо, то й останнє здеремо. Ном. № 10626. Хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім. Єв. Мр. IX. 35. В-останнє. Въ послѣдній разъ.
