Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/805

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ственный трутню. Тру́тнева ма́тка. Пчела, способная класть яички только на трутней.

Тру́товець, вця, м. Бабочка, Maeroglossa faciformis. Шейк.

Тру́фель, фля, м. Tuber cibarium Sibth. Шейк.

Трух, ха, м. Рысь, конская побѣжка. Кінь біжит у трух. Вх. Зн. 71.

Трух-трух! меж., выражающее бѣгъ лошади рысью.

Труха́, хи́, ж. 1) Измельченное сѣно. Шейк. 2) Кроликъ, Lepus cuniculus. Вх. Пч. II. 6.

Труха́н, на́, м. Индюкъ. Шейк. Вх. Зн. 71.

Тру́хання, ня, с. Ѣзда рысцой. Шейк.

Труха́ня, ні, ж. = Труха 2. Вх. Пч. II. 6.

Труха́ти, ха́ю, єш, гл. Ѣхать рысцой. Кінь трухаєт. Вх. Зн. 71.

Трухи́-трухи́! меж. для выраженія длительнаго бѣга рысцой. Шейк.

Тру́хлий, а, е. Трухлый, гнилой (о деревѣ и пр.). Шейк. Трухле дерево. Г. Барв. 416.

Трухли́на, ни, ж. = Трухло. Ум. Трухли́нка.

Трухло́, ла́, с. Порохно, вещество, превратившееся въ прахъ. Шейк.

Трухлобо́кий, а, е. Со сгнившимъ бокомъ. Хата батьківська трухлобока лежить. Г. Барв. 252.

Трухля́вий, а, е. Трухлый, гнилой (о раст.). Трухлявий пень. Стор.

Трухля́вина, ни, ж. = Трухло. Ум. Трухля́винка.

Трухля́віти, вію, єш, гл. Трухнуть, становиться трухлымъ.

Трухля́тина, ни, ж. Гниль въ деревѣ. Покої були старі: в їх тхнуло трухлятиною. Левиц. Пов. 100.

Трухні́ти, ні́ю, єш, гл. Гнить, трухнуть. Вх. Зн. 16.

Тру́хнути, ну, неш, гл. = Трухніти. Млію я, трухне моє серце. Г. Барв. 201.

Трухну́ти, ну́, не́ш, гл. Тряхнуть. Як трухнуть, а гроші й посипались. Грин. I. 43. Яблука поспіли: він трухнув, — всі осипались. Драг. 131.

Трухце́м, нар. Рысцой. Шейк.

Труча́ння, ня, с. Толканіе. Шейк.

Труча́ти, ча́ю, єш, сов. в. тру́тити, чу, тиш, гл. Толкать, пихать, толкнуть, столкнуть. Не тручай, а то впаде. Каменец. у. Дурня на голову тручай, а він на ноги паде. Ном. № 6189. Трутив, як дурного з мосту. Ном. Синойка вхопила.... в Дунай го трутила. Гол. I. 90.

Труча́тися, ча́юся, єшся, гл. Толкать другъ друга. Плигали, дрочились, тручались.

Трушко́м, нар. Рысцой. Побіг трушком на поле. О. 1862. VIII. 25.

Трьопота ? Червоні чижемки, што ви наробили? В Крочунові на помості трьопоти ходили. Гол. II. 438. См. Тропота.

Трьохбокови́й, а, е. Трехгранный. Трьохбокове скло. Ком. II. 83.

Трьохголо́вний, а, е. Трехголовый. Трьохголовний змій. Мнж. 16.

Трьох-зі́лля, ля, с. = Тройзілля. Покидай, козаче, трьох-зілля копати, потішайся Марусі вінчати. Грин. III. 236.

Трьохпудови́й, а́, е́. Трехпудовый. Трийчі на день пекла хліб з трьохпудової діжі. Г. Барв. 242.

Трьохскладови́й, а́, е́. Трехсложный. Трьохскладові слова. О. 1862. 1. 68.

Трю́мкати, каю, єш, гл. Бренькать (по струнамъ). Взявся за бас і почав трюмкати. Св. Л. 231.

Трюх-трюх! меж., выражающее бѣгъ рысью. От вовк мерщій до Бога — трюх-трюх, так біжить. Рудч. Ск. I. 1.

Трю́хати, хаю, єш, гл. Ѣхать или бѣжать рысцой. Худі коні о. Хведора зовсім потомились і ледві трюхали, в'їжджаючи в ворота. Левиц. I. 457.

Трю́хи́, меж. = Трюх-трюх! Народ біг навзаводи, а инший трюхи. КС. 1882. IV. 174.

Трюхи́кати, каю, єш, гл. = Трюхати.

Трюхо́м, нар. Рысью. Трюхом біжить кінь. Каменец. у. Ум. Трюшко́м. Чуб. II. 590.

Трям, му, м. Чаще употр. въ ум. формѣ тря́мо́к. 1) Въ жилой комнатѣ: перекладины подъ потолкомъ. ЗОЮР. I. 79. К. ЧР. 427. Приніс чоловік гроші, двадцять п'ять рублів. Я забрала.... і так у папері на трямку й положила. Г. Барв. 267. Въ сараѣ: перекладина отъ одной стѣны къ другой, поверхъ стѣнъ; на чердакѣ или въ крышѣ сарая то же, что и ба́нтина. Рудч. Ск. I. 67. Рядно висіло в хліві на трямкові. Новомоск. у. Той лом лежав у них на горищі на трямку, або сказать, на бантині. Новомоск. у. 2) мн. Трямки́. Часть ткацкаго станка: стойки съ перекладинами для подвѣшиванія блоковъ. Вас. 166.